Справа № 22ц-1293\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції:  Гордійко Ю.Г.

Доповідач:   Редька А.Г.

УХВАЛА

ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року                                         місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Редьки А.Г.,  суддів - Бобрової І.О.,  Литвиненко І.В.,

при секретарі - Вареник О.М. ,

за участі: позивача ОСОБА_1,  представника відповідача ОСОБА_2. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 3 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про стягнення заробітної плати,

встановив:

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від З липня 2007 року,  яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про стягнення 284338, 50 грн недоплаченої заробітної плати за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року включно у т.ч. 207268, 62 грн доплати за роботу у зоні відчуження та 77069, 88 грн премії та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з підприємства зазначену суму невиплаченої заробітної плати,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального закону та на порушення норм процесуального закону.

Представник відповідача вважає рішення суду правильним та просить відхилити апеляційну скаргу,  а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення сторін,  перевіривши доводи скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи,  перевірив доводи та заперечення сторін,  правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено,  що ОСОБА_1. у спірний період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року працював на ДСП "Чорнобильська АЕС" інженером 1 категорії з оплатою праці відповідно до штатного розкладу та умов,  визначених нормативними актами про оплату праці у т.ч.3 врахуванням доплат,  передбачених  ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ,  Постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  Постанови КМУ № 137 від 29 січня 2003 року "Про доплати і компенсації особам,  які працюють у зону відчуження та у зоні безумовного(обов'язкового) відселення після повного відселення жителів",  Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць робітників,  керівників,  спеціалістів та службовців ДСП "Чорнобильська АЕС".

У позовній заяві та у судовому засіданні ОСОБА_1. посилався,  що адміністрація підприємства з січня 2003 року до 31 грудня 2005 року неправильно нараховувала заробітну плату,  оскільки відповідно до  ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплата за роботу у зоні безумовного(обов'язкового) відселення повинна становити три мінімальні заробітні плати у 9-кратному розмірі відповідно до Постанови КМУ № 137 від 29 січня 2003 року та премії у розмірі до 50% ставок(окладів) з врахуванням зазначених доплат,  але адміністрація підприємства для розрахунку доплат незаконно застосовувала Постанову КМУ № 836 від 26 липня 1996 року,  якою визначено суму у 13, 20 грн для розрахунку доплат та премій,  оскільки Постановою КМУ № 137 від 29 січня 2003 року застосування Постанови № 836 від 26 липня 1996 року не передбачено,  що призвело до виникнення заборгованості по оплаті праці за зазначений період у розмірі 284338, 50 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку,  що доводи позивача суперечать закону і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

 ст. 39 ч.3 Закону "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено,  що громадянам,  які працюють у зону відчуження,  а також у зоні безумовного(обов'язкового) відселення після повного відселення жителів доплати встановлюються Адміністрацією зони відчуження згідно з положенням,  затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 137 від 29 січня 2003 року "Про доплати і компенсації особам,  які працюють у зону відчуження та у зоні безумовного(обов'язкового)   відселення  після   повного  відселення  жителів",

встановлено,  що у період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року особам,  які постійно працюють у зоні відчуження,  проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати,  встановленої для громадян,  які працюють у зоні безумовного(обов'язкового) відселення та нараховується премія у розмірі до 50% ставок(окладів) з врахуванням зазначених доплат,  а пунктом 2 цієї ж постанови визначено,  що особам,  які працюють у зоні безумовного(обов'язкового) відселення після повного відселення жителів доплати проводяться у розмірах,  що діяли до відселення жителів.

Отже адміністрація підприємства при нарахуванні доплат та премії обґрунтовано виходила з базового розміру 13, 20 грн,  встановленого Постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  і не мала правових підстав нараховувати доплати та премії з розрахунку відповідно до встановленої у певний період мінімальної заробітної плати.

По справі встановлено,  що заробітна плата у т.ч.1 доплати та премії у період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року нараховувалася відповідно до штатного розкладу та з розрахунку 13, 20 грн для доплат і у повному обсязі виплачена своєчасно позивачу,  чого не заперечує сам позивач у своїх поясненнях,  і в цій частині рішення суду не оскаржується.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись  ст.  ст. 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від З липня 2007 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ(одержувач: Державний бюджет міста Чернігова,  код ЄДРПОУ 22825965,  р\р 31214259700002,  банк: ГУДК у Чернігівській області,  МФО банку 853592).

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.