Справа  № 22ц-1190\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції:  Добрянський В.В.

Доповідач:   Редька А.Г.

РІШЕННЯ

 ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

16 серпня 2007 року                                         місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,  суддів - Бобрової І.О.,  Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення деснянського районного суду міста Чернігова від 30 липня 2001 року у справі за позовом державного комунального підприємства житлово-комунального господарства Деснянського району міста Чернігова про визнання ОСОБА_1 таким,  що втратив право на житло,

встановив:

У лютому 1999 року комунальне підприємство житлово-комунального господарства Деснянського району у місті Чернігові звернулися до суду з позовом,  у якому просили визнати ОСОБА_1 таким,  що втратив право на житло у квартирАДРЕСА_1,  посилаючись,  що відповідачОСОБА_1 з листопада 1997 року відсутній у квартирі без поважних причин,  а у зв'язку з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі за вироком суду,  утворилася заборгованість по оплаті комунальних послуг,  що дає підстави для визнання його таким,  що втратив право на жиле приміщення у зазначеній квартирі.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 березня 1999 року ОСОБА_1. визнано таким,  що втратив право на жиле приміщення у зазначеній квартирі.

Постановою Президій Чернігівського обласного суду від 29 січня 2001 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано,  а справу повернуто до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 липня 2001 року на підставі  ст.  ст. 71, 72 ЖК України ОСОБА_1. також було визнано таким,  що втратив право на жиле приміщення у зазначеній квартирі.

В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції,  посилаючись на незаконність рішення.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши доводи скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1. належить до задоволення,  рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

З особового рахунку № 014049-0 встановлено,  щоОСОБА_1 у встановленому законом порядку вселився до квартири у 1990 році як член сім'ї наймача ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  і після смерті матері,  а згодом і батькаОСОБА_1 користувався квартирою один.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні як на підстави для визнання ОСОБА_1. таким,  що втратив право на житло,  посилався на те,  щоОСОБА_1 листопада 1997 року не проживає у спірній квартирі у зв'язку з засудженням,  після звільнення з місць позбавлення волі у вересні 1998 року до квартири не заселявся і знову засуджений за вчинення злочину у зв'язку з чим втратив право на житло у спірній квартирі.

Рішенням суду встановлено,  щоОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі з березня 1998 року без поважних причин,  був засуджений,  а після звільнення з місць позбавлення волі у вересні 1998 року до спірної квартири не заселився,  а тому втратив право користування зазначеною квартирою.

Однак суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи,  не дав оцінки всім наявним у справі доказам і висновок суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи.

Так,  вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 січня 1999 року та ухвалою судової колегії з кримінальних справ Чернігівського обласного суду від 18 лютого 1999 року встановлено,  що після звільнення 16

вересня 1998 року від відбуття покарання за попереднім вирокомОСОБА_1 проживав у спірній квартирі до 11 листопада 1998 року,  коли його знову було взято під варту за вчинення злочину. Ці факти не спростовані,  встановлені у порядку кримінального судочинства вироком суду,  спростовують доводи позивача у т.ч.1 акт від 5 березня 1999 року. До 16 вересня 1998 року позивач не звертався до суду з вимогами про визнання ОСОБА_1. таким,  що втратив право на житло і тим самим позивач визнавав за ОСОБА_1 право на жиле приміщення у спірній квартирі.

Посилання позивача,  щоОСОБА_1 був виписаний з квартири у травні 1998 року,  не можуть бути підставою для визнання ОСОБА_1. таким,  що втратив право на житло. З часу введення в дію Житлового кодексу України у 1983 р. Підставою для виписки члена сімї наймача могло бути особиста заява особи або\чи рішення суду про виселення або визнання особи такою,  що втратила право на житло. Позивач не надав суду ніяких доказів з яких підстав,  передбачених законодавством,  ОСОБА_1. було виписано з квартири у травні 1998 року і за таких обставин виписка ОСОБА_1. з квартири є незаконною і сама по собі не позбавляє його права на спірне житло.

Відповідно до  ст. 71 ЖК України в редакції,  що діяв на час звернення до суду з позовом,  за членом сімї наймача у разі його відсутності жиле приміщення зберігається протягом 6 місяців,  а у разі взяття під варту жиле приміщення зберігається понад 6 місяців протягом усього часу перебування під слідством та судом.

Отже позивач звернувся до суду з вимогами про визнання ОСОБА_1. таким,  що втратив право на житло ще під час перебування ОСОБА_1. під слідством та судом і до сплину строків,  визначених  ст. 71 ЖК України.

Крім того,  відповідно до  ст. 71 ЖК України в редакції 2000 p.,  що діяв на час ухвалення судом рішення 30 липня 2001 року,  за членом сімї наймача у разі його відсутності жиле приміщення зберігається протягом 6 місяців,  а у разі взяття під варту жиле приміщення зберігається понад 6 місяців протягом усього часу перебування під вартою та відбування покарання.

За таких обставин у суду не було правових підстав для задоволення вимог позивача та визнання ОСОБА_1. таким,  що втратив право на жиле приміщення у спірній квартирі.

За обставин,  коли рішення суду суперечить фактичним обставинам справи та судом неправильно застосовано матеріальний закон,  рішення суду не можна визнати законним,  таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене,  керуючись  ст.  ст.  307,  309 ч.1 п.п.3, 4,  314,  316,  319 Цивільного процесуального кодексу України,    ст.  ст.   71,   72 Житлового кодексу України,  апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити та скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 липня 2001 року.

Відмовити у задоволенні позову комунального підприємства житлово-комунального господарства Деснянського району міста Чернігова про визнання ОСОБА_1 таким,  що втратив право на жиле приміщення у квартирАДРЕСА_1.

Стягнути з комунального підприємства житлово-комунального господарства Деснянського району міста Чернігова 7, 50 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді апеляційної інстанції(одержувач: Державний бюджет міста Чернігова,  код ЄДРПОУ 22825965,  р\р 31214259700002,  банк: ГУДК у Чернігівській області,  МФО банку 853592).

Стягнути з комунального підприємства житлово-комунального господарства Деснянського району міста Чернігова 4, 25 грн судового збору (одержувач: місцевий бюджет М. Чернігова,  р\р 31419537700002,  ГУДК у Чернігівській області,  МФО банку 853592,  код ЄДРПОУ 22825965).

Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.