Справа №- 22-ц-3020/10р.                                                                       Головуючий 1 інст.   Шестак О.І.

 Категорія –  договірні.                                                                             Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                  У Х В А Л А  

                                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 травня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Даниленка В.М., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу  представника закритого акціонерного товариства „Харківспецмонтаж” на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2010 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства „ФортунаС” про зобов’язання виконати умови договору та за позовом закритого акціонерного товариства „Харківспецмонтаж” до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра 1991”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі – продажу, -

в с т а н о в и л а

в серпні 2008 року до суду звернувся ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 та ПП „Фортуна С”, просив зобов’язати відповідачів передати йому будівельні матеріали, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, відповідно до додатку №-1 договору купівлі – продажу від 21 травня 2008 року. Позивач посилався на те, що відповідно до умов договору відповідачі зобов’язалися передати йому будівельні матеріали протягом 5 робочих днів з моменту проведення повного розрахунку, але ці умови не були виконані.

             18 серпня 2008 року позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд в одому провадженні вимог ЗАТ „Харківспецмонтаж” до ОСОБА_3, ТОВ „Деметра 1991”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі – продажу від 19.02.2008 року, які знаходились на розгляді в Київському районному суді м. Харкова.( а.с.7 т.1).

              Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова були об’єднані в одне провадження вищезазначені цивільні справи.( а.с.11 т.1). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2008 року цивільна справа за позовом ЗАТ „Харківспецмонтаж” до ОСОБА_3, ТОВ „Деметра 1991”, ОСОБА_2 була передана до Дзержинського районного суду м. Харкова для об’єднання в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПП „ФортунаС”.

              Пред’являючи вимоги про визнання договору купівлі – продажу від 19.02.2008 року між ЗАТ „Харківспецмонтаж” та ОСОБА_3, ТОВ „Деметра 1991”, ОСОБА_2, представник позивача посилався на те, що раніше між цими ж сторона укладався договір купівлі – продажу будівель, розташованих в м. Харкові по вул. Шевченка,305, але рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2008 року вказаний договір визнаний недійсним.

             19 лютого 2008 року між тими ж сторонами та ОСОБА_2 був укладений договір  купівлі – продажу будівельних матеріалів та обладнання, які розташовані по вул. Шевченко,305 в м. Харкові. Але вважає, що фактично предметом договору були не будівельні матеріали та обладнання, а завершені будівництвом  об’єкти нерухомості. Сторони не обговорили перелік будівельних матеріалів та обладнання.  Просив визнати недійсним договір купівлі – продажу на підставі ст. 16,203 ЦК України.( а.с.8-10).

            В червні 2008 року та в грудні 2009 року представник ЗАТ „Харківспецмонтаж” уточнював позовні вимоги, зазначаючи на те, що фактичний предмет договору не відповідає предмету договору, який описаний у самому договору. Не житлові будівлі є власністю ЗАО „Харківспецмонтаж”. Крім того, посилався на те, що договір купівлі – продажу щодо зазначення ціни об’єкту продажу протирічить актам цивільного законодавства, Закону України „Про  податок на додану вартість”, що порушує п. 1 ст.203 ЦК України.( а.с. 6 т.3) Просили визнати недійсним договір купівлі – продажу від 19.02. 2008 року.

             Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 02.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

             Не погодився з рішенням представник ЗАТ „Харківспецмонтаж” й у апеляційній скарзі просить його скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ „Харківспецмонтаж”, зазначаючи, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка доказам, зібраним по справі, щодо того, що предметом договору були  нежитлові будівлі, які є  власністю товариства, а не будівельні матеріали, а також тому, що положення договору суперечать актам цивільного судочинства щодо ціни об’єкта продажу.

            Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

            Відповідно до ст. 303 ЦПК України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та  вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Після неодноразових уточнень позовних вимог  в грудні 2009 року представник ЗАТ „Харківспецмонтаж” просив визнати недійсним договір купівлі – продажу від 19.02. 2008 року, укладений ЗАТ „Харківспецмонтаж” з ОСОБА_3, ТОВ „Деметра 1991” та ОСОБА_2 Підставою для визнання договору недійсним зазначав те, що ціна за якою було здійснено продаж  об’єктів нерухомості ЗАО „Харківспецмонтаж” суттєво відрізнялася від експертної оцінки на день укладення договору і була значно занижена. Вважають, що предметом договору були нежитлові приміщення, власником яких є позивач. На засіданням ЗАТ „Харківспецмонтаж” не вирішувалося питання про продаж не житлових приміщень.

             Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі – продажу недійсним суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено його право власності на нежитлові будівлі, а тому укладання договору, предметом якого були будівельні матеріали та обладнання не протирічило нормам цивільного законодавства. Крім того, позивачем не зазначені конкретні підстави визнання угоди недійсної, передбачені ЦК.

              Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

              З матеріалів справи вбачається, що  03 лютого 2007 року ЗАТ „Харківспецмонтаж” відчужувало за договором, складеним у простій письмовій формі громадянину ОСОБА_3 нежитлові приміщення, розташовані по вул. Шевченка,305 в м. Харкові  за ціною 372676 ,44 грн. Приміщення були передані покупцю за актом від 05 лютого 2007 року ( а.с. 3-5). 28 лютого 2007 року третейським судом при Асоціації „Правосуддя” договір був визнаний дійсним і за ОСОБА_3 визнано право власності на не житлові будівлі. Суду на підтвердження завершення будівництва спірних не житлових приміщень був наданий акт приймання до експлуатації завершених будівництвом нежитлових будівель, складений робочою комісією ЗАТ „Харківспецмонтаж”. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.06.2007 року рішення третейського суду було скасовано та провадження у справі закрито. ОСОБА_3. 08.05. 2007 року до вирішення справи апеляційним судом продав частину не житлових будівель спільному агропромисловому підприємству „Деметра 1991” та договір посвідчив у приватного нотаріуса за реєстровим номером 2469, що дало йому підстави для подальшої реєстрації права власності на ці не житлові будівлі в БТІ.

              Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2008 року, яке набрало чинності і не скасоване. вищевказаний договір купівлі – продажу  був визнаний недійсним, при цьому суд виходив з того, що у ЗАТ „Харківспецмонтаж” не виникало право власності на самочинно зведені нежитлові будівлі по вул. Шевченка,305, акт приймання до експлуатації завершених будівництвом нежитлових будівель, складений робочою комісією ЗАТ „Харківспецмонтаж” визнаний таким, що не має юридичної сили і не може бути правовстановлюючим документом.

              Рішення про державну реєстрацію права власності  на ім’я ОСОБА_3 на спірні нежитлові будівлі було скасовано відповідно до рішення державного реєстратора від 15.05.2007 року. і станом на червень 2009 року право власності на ці будівлі не зареєстровано.( а.с. 105 т.1) ,а право власності за ЗАТ „Харківспецмонтаж” взагалі не реєструвалося( а.с. 106 т.1).

             Враховуючи викладене, судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта щодо того, що спірні не житлові приміщення належали товариству на праві власності, так як право власності повинно бути підтверджено правовстановлюючими документами, встановленого зразка, але такі документи суду не надавались.

              Крім того, вищезазначеним рішенням суду було встановлено, що  спірні нежитлові будівлі є самочинно збудованими, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 376 ЦК України і право власності на них у позивача не виникло.( а.с.12 т.2).

              Рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 року №-131/07  земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1,7161 га передана із земель промисловості до земель  житлової і громадської забудови, затверджений проект відведення цієї земельної ділянки та її надано в оренду для будівництва торговельного центру до 01.08.2011 року ПП „Фортуна С”. При розробці проекту відведення земельної ділянки по вул. Шевченка, площею 1,7161 га у відповідності до вимог законодавства визначено адресу цієї ділянки: АДРЕСА_1. Договір оренди з ПП „Фортуна С” укладений 27 грудня 2007 року за №-340767100213. Рішення міської ради та договір оренди є чинними.

              Враховуючи викладене, судова колегія  вважає,  необґрунтованими доводи апеляційної скарги  щодо того, що фактично за договором відчужувалися нежитлові приміщення, власником яких було ЗАТ „Харківспецмонтаж”, так як згідно до ч.2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно( житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За п. 3 вказаної норми закону до завершення будівництва( створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

               Укладаючи 19 лютого 2008 року договір купівлі продажу сторони за договором зазначили, що вони визнають рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2008 року законним і обґрунтованим і таким що підлягає виконанню. А тому зазначили, що із урахуванням того, що суд не застосував двосторонньої реституції наслідків визнання угоди недійсної, сторони вирішили повернутися у первісний стан і предметом цього договору стала передача у власність фізичній особі ОСОБА_2  будівельних матеріалів і обладнання, які розташовані по АДРЕСА_2. За п.1.1. ч.1 договору ОСОБА_2 передає грошові кошти за придбані будівельні матеріали і обладнання  ОСОБА_3 А у зв’язку з тим, що розрахунки між ОСОБА_3 і ТОВ „Деметра 1991” не проводились по раніше укладеному, а потім скасованому договору від 03.02.2007 року, повернення сторін у первісний стан повинно відбуватися згідно з п.3 договору за яким ТОВ „Деметра 1991” повинно передати ОСОБА_3 будівельні матеріали та обладнання, які використовувалися у процесі будівництва спірних не житлових приміщень, потім ОСОБА_3 повинен передати ці матеріали ОСОБА_2. ( а.с.16,17 т.2).

            Аналізуючи укладений договір, можна зробити висновок про те, що при його укладанні ЗАТ „Харківспецмонтаж” підтвердив, що договором від 03 лютого 2007 року ним була отримана від покупця вартість не житлових приміщень в сумі 372676,44, тому в п. 1.1. зазначено, що ОСОБА_2 гроші за будівельні матеріали повинна передати ОСОБА_3. і тим самим повернути йому гроші, які він витратив за договором від 03.02.2007року.

             Судовим розглядом було встановлено, що спору між сторонами договору: ОСОБА_3., ОСОБА_2 та ТОВ „Деметра 1991” немає, їх представник підтвердив, що всі взаєморозрахунки між цими сторонами договору були проведені повністю, а тому ОСОБА_2 21 травня 2008 року продала ОСОБА_1 за суму 400 000 грн. будівельні матеріали. Умови цього договору сторонами не оскаржуються. Як було встановлено в судовому засіданні і дані обставини підтвердили представники апелянта, що на теперішній час усі будівельні матеріали, які використовувалися в процесі будівництва спірних нежитлових будівель вивезені із земельної ділянки, яка зареєстрована вже за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 і знаходиться з 2007 року в оренді у ПП „Фортуна С”.

              Оскаржуючи договір купівлі – продажу ЗАТ „Харківспецмонтаж” посилався на статтю 203 ЦК, яка передбачає загальні засади, додержання яких є необхідним для чинності правочину і зазначав на те, що даний правочин суперечить Закону України „Про  податок на додану вартість”, вказуючи, що після висновку аудиторської фірми від 28 лютого 2008 року було встановлено, що продаж  об’єктів нерухомості товариства проведений за нижчою ціною, яка була визначена цим висновком.

               Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, так як оцінка аудиторською фірмою проводилась щодо нерухомого майна, право власності на яке за товариством не було зареєстровано, а за умовами договору, який оспорюється, продані були будівельні матеріали та обладнання.

               Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Позивачем не доведені підстави визнання правочину недійсним.

                Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального закону і матеріального права.

               Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308.313,317,319 ЦПК України  судова колегія,        

                                                               У Х В А Л И Л А

              Апеляційну скаргу представника закритого акціонерного товариства „Харківспецмонтаж” відхилити.

              Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2010 року залишити без змін.

              Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                                   Головуючий суддя –

                                                   Судді -