Справа № 22-ц-4141/2010 р. Головуючий 1 інстанції – Шабельніков С.К.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Зазулинської Т.П.
суддів – Ізмайлової Г.Н., Хорошевського О.М.
при секретарі – Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом. В липні 2009 року подала уточнену позовну заяву.
Вона зазначала, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює йому оплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просила поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахування такої доплати за 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік і перші три місяця 2009 року.
Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2010 року позов задоволено частково. Бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області визнана протиправною. На Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким позивачу в позові відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_1 постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції , викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено умови впровадження таких виплат. Однак такі умови на отримання підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році не настали.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в період з 1 січня по 31 грудня 2006 року.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-IV не була зупинена.
Згідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції : «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Зазначені рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, і такими, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що позивач в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма , якою передбачено це право, була зупинена, а в період з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року закон діяв в іншій редакції.
Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач має з дня визнання неконституційними ряду положень Законів України про Державний бюджет на 2007 рік та 2008 рік відповідно в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплати підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Суд також прийшов до вірного висновку стосовно задоволення вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати та здійснювати доплату до пенсії позивачці за січень-березень 2009 року, оскільки дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ніякими законодавчими актами, в тому числі Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялася та не обмежувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції підставно виходив із того, що Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів – не ґрунтуються на матеріалах справи.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області – відхилити.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді -