Справа № 22-ц-4003/2010 р. Головуючий 1 інстанції- Кицюк В.П.
Категорія: соціальні виплати Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Карімової Л.В.
суддів – Ізмайлової Г.Н., Хорошевського О.М.
при секретарі – Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги як «дитині війни», -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
Вона зазначала, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просила поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та зобов’язати управління Пенсійного фонду України (далі – управління ПФУ) в Жовтневому районі міста Харкова здійснити перерахування такої доплати за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково. Бездіяльність Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова визнана протиправною. На управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_1 постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-IV не була зупинена.
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов’язковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року діяла ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції підставно виходив із того, що Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Харкова як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року і з 22 травня по 31 грудня 2008 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що зазначене вище підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп.
Відповідно до положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195-IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд підставно застосував дію Закону № 2195-IV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів – не ґрунтуються на матеріалах справи.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова – відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді -