Справа №- 22-ц—159/10р.                                                                  Головуючий 1 інст. Шевченко С.В.

 Категорія –    договірні.                                                                       Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                    У Х В А Л А    

                                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 29 квітня  2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            Секретарі – Григоренко К.Ю., Бала шов О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу   ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2009 року по справі за позовом Орджонікідзевського райвиконкому та прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах територіальної громади м. Харкова в особі міськвиконкому до  Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про скасування розпорядження Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 та визнання недійсним договору купівлі – продажу, -

                                                              в с т а н о в и л а

рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2009 року були задоволені позовні вимоги Орджонікідзевського райвиконкому та прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова  та скасоване розпорядження Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради №-9379-Ц1 від 18 вересня 2006 року про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2. Скасовано свідоцтво про право власності на житло №-7-06-254383 від 18.09.2006р., видане на ім’я ОСОБА_1 Визнано недійсним договір купівлі – продажу від 19.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

           Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і в частині вимог про скасування розпорядження управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 провадження закрити, зазначаючи в апеляційній скарзі на те, що ці вимоги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а в задоволенні інших вимог просив відмовити.

            До апеляційної скарги приєднався ОСОБА_2 і в заяві про приєднання зазначає, що він є добросовісним набувачем квартири.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

              З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2006 року  виконком Орджонікідзевської районної ради у м. Харкові пред’явив позов до ОСОБА_1 та управління комунального майна та приватизації в якому просив скасувати рішення третейських судів від 22.05.2006р. та від 11.08.2006 року. Скасувати розпорядження управління комунального майна та приватизації №-9379 від 18.09.2006р. про передачу у власність гр. ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2.

             Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2006 р. в порядку забезпечення позову був накладений арешт на вищевказану квартиру ( а.с. 17).

             В грудні 2006 року прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова доповнив позовні вимоги і просив скасувати рішення третейських судів, розпорядження управління комунального майна  та приватизації і визнати недійсним договір купівлі – продажу від 19.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предметом купівлі якого була спірна квартира.( а.с. 70).

           Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2006 року позовні вимоги виконкому Орджонікідзевської райради і прокурора Орджонікідзевського району були об’єднані( а.с. 85), а ухвалою того ж суду від 11 грудня 2006 року були роз’єднані вимоги щодо визнання рішення третейських судів та скасування разпорядження Управління комунального майна і приватизації про передачу ОСОБА_1 у власність спірної квартири. Провадження по іншим вимогам зупинено( а.а. 86).

            Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова  від 31 травня 2007 року були скасовані рішення третейських судів від 22 травня та від 11 серпня 2006 року. Ухвала залишена без змін судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області ( а.с.92). Вказані судові рішення набрали чинності і не скасовані.

             Задовольняючи позовні вимоги про скасування розпорядження Управління комунального майна щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної квартири, скасуванні свідоцтва про право власності на цю квартиру та визнання договору купівлі – продажу квартири недійсним суд першої інстанції виходив з того, що рішення третейських судів, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру, скасовані і обставини, встановленні рішенням суду при розгляді зазначених справ не підлягають повторному встановленню і доказуванню. Судовими рішенням встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру неправомірно.

              З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на квартиру 18 вересня 2006 року, а вже 19 вересня 2005 року він оформив у нотаріуса договір купівлі – продажу квартири, відповідно до якого він продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_2 за суму 85 000 грн.( а.с.72). Згідно з довідкою КП „ХМБТІ” від 22.09.2006 року,  ОСОБА_2 було відмовлено в реєстрації договору купівлі – продажу з тих підстав, що квартира знаходиться під арештом, тобто вже на наступний день ОСОБА_2 було відомо про наявність спору про квартиру( а.с. 7).

               Оскаржуючи постановлене судом рішення ОСОБА_1.(ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував, а приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1.) апелянт посилався на те, що про судове рішення йому стало відомо  14 листопада 2009 року від ОСОБА_2, але не зазначає про те, що не був повідомлений про судове засідання, призначене на 24 червня 2009 року. Із судового повідомлення на а.с. 223 вбачається, що ОСОБА_1 був своєчасно повідомлений про розгляд справи 24 червня 2009 року, а тому підстав вважати, що судом першої інстанції порушені норми процесуально закону, щодо належного повідомлення сторони у справі не має. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню з тих підстав, що спір розглянуто не у тому провадженні, так як позовні вимоги щодо скасування розпорядження Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради про передачу у власність ОСОБА_1 квартири повинно розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а тому просив скасувати рішення суду та закрити провадження у справі.

                В заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що він є добросовісним набувачем і ніякого відношення до маніпуляцій із квартирою не мав, а придбав квартиру у її на той час власника.

               Відповідно до ст.303 ЦПК України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

               Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги  відносно розгляду спору за правилами адміністративного судочинства, так як Управління комунального майна Харківської міської ради  не є суб’єктом владних повноважень, а виконує делеговані йому функції у сфері приватизації, а тому даний спір відноситься до цивільно – правових і повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

               Відносно доводів заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги, в якій він зазначає, що він є добросовісним набувачем майна, але відповідно до ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно у добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не за їхньої волі іншим шляхом. Як було встановлено судовими рішення, які набрали законної сили, спірна квартира була передана у власність ОСОБА_1 неправомірно і він не мав права її відчужувати. Про неправомірність придбання квартири ОСОБА_1 ОСОБА_2  було відомо на наступний день після відчуження йому квартири, тобто в вересні 2006 року, але останній з позовом до ОСОБА_1 про повернення суми , сплаченої за договором не звертався. Між тим, він не позбавлений цього права на теперішній час.

                Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої не спростовують.

               Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                              У Х В А Л И Л А

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги відхилити.

              Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2009 року залишити без змін.    

             Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                     Головуючий суддя –

                                      Судді -