Справа №- 22-ц-1329/2010р.                                                                  Головуючий 1 інст.  Колодяжная І.М.

Категорія – поділ майна подружжя.                                                     Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                      У Х В А Л А    

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ сумісного майна подружжя, -

                                                                  в с т а н о в и л а

в вересні 2009 року до суду звернула ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 та просила провести розподіл майна, що є спільною сумісною власністю. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу з 2004 року. Шлюб був зареєстрований 21 грудня 2007 року. Загальна вартість майна, що належить подружжю на праві спільної власності складає 509 774,00 грн. Шлюб був розірваний на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 березня 2009 року. Позивачка просила виділити їй майна на суму 329489,00 грн., що складається з квартири 120, розташованій в будинку 43 по проспекту Гагаріна у м. Харкові, вартістю 228489,00 грн. та земельної ділянки №-4, розташованій на території Люботинської міської ради СТ ”Карелія”, вартістю 101000,00 грн. Відповідачу просила виділити майна на суму 180285,00 грн., що складає вартість автомобіля „Фольцваген Пасат”, 2007 року.

             В грудні 2009 року позивачка уточнила позовні вимоги і просила виділити їй в порядку поділу майна ? частини квартири та земельну ділянку на загальну суму 272366,75 грн., а відповідачу виділити ? частину квартири , що складе суму 57122,25 грн. і   автомобіль. Усього на суму 237407,25 грн.

             Виділення їй квартири в розмірі ? частини, позивачка обґрунтовувала ч.3 ст.70 СК України, яка передбачає збільшення частки майна дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

              Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував.

              Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від  10 грудня 2009 року позовні вимоги задоволенні.

              Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішенням були порушені його права, так як по іншій цивільній справі, яка розглядається тим же судом і по якій відповідачами є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у порядку забезпечення позову ОСОБА_1 ухвалою суду від 01 жовтня 2009 року був накладений арешт на майно, яке є предметом розподілу між подружжям. Після того, як йому стало відомо про розгляд справи про поділ майна подружжя, він звернувся з  клопотанням до Комінтернівського районного суду про залучення його  до участі у справі у якості третьої особи, але клопотання було залишено без задоволення, тобто при розгляді справи про розподіл майна суду було відомо про те, що на майно накладено арешт.

               Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

               Відповідно до ст.74 Сімейного Кодексу, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за  час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

                З позовної заяви вбачається, що позивачка проживала з ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу до 2007 року. Майно, зазначене в позовній заяві, було придбано : квартира АДРЕСА_1 площею 112 кв.м., житловою 62 кв.м. була придбана в грудні 2005 року і зареєстрована за ОСОБА_3А.( а.с. 6), земельна ділянка площею ),1200 га, розташована в садовому товаристві „Карелія” придбана на ім’я ОСОБА_3 25 грудня 2006 року( а.с.8), автомобіль „Фольцваген Пассат” придбано в період зареєстрованого шлюбу в 2008 році на ім’я ОСОБА_3

                 Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сторони по страві проживали спільно з 2004 року, однак, якими доказами підтверджуються ці обставини в судовому рішенні не зазначено. Між тим, відповідно до ст. 213 ЦПК України  обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного встановлених обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ні з мотивованої частини рішення ні з матеріалів справи не вбачається на підставі яких об’єктивних даних суд прийшов до висновку про проживання однією сім’єю сторін по справі в період з 2004 року і до грудня 2007 року, коли був зареєстрований шлюб.

                 Не мотивованим є рішення суду і в частині визнання за позивачкою права на більшу частку від спільного майна.

                Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення  їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. З яких підстав суд прийшов до висновку про збільшення частки дружини у спільному майні з рішення суду не вбачається.

               Крім того, відповідно до ст.10 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично відсутній спір щодо поділу майна.

               З апеляційної скарги вбачається, що  на майно, яке було поділено між подружжям за оскаржуваним рішенням суду,  у порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення суми боргу в розмірі 900 000 грн. накладено арешт. І як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1, останній надіслав копію ухвали про забезпечення позову і заяву про залучення його до участі у справі у якості третьої особи до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

               Судова колегія вважає, що судом не були з’ясовані обставини боргових зобов’язань ОСОБА_3 та не залучено до участі у справі ОСОБА_1 Заява ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи була розглянута з порушенням норм процесуального закону, так як не була оформлена процесуальним документом, а відповідь була надана відповідно до Закону України „ Про звернення громадян”.

               Враховуючи  вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з направлення справи на новий розгляд.

               Керуючись ст.ст. 218,303.304,307,311 п.4 ,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                                У Х В А Л И Л А

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від  10 грудня 2009 року. Справу направити до того ж суду для розгляду в іншому складі суду.

             Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                         Головуючий суддя –

                                          Судді -