Справа № 22ц - 4867/10                           Головуючий першої інстанції: Кваша С.В.

                                                              Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 липня 2010 р.   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

      головуючого:   Галущенка О.І.,

      суддів:   Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,  

при секретарі: Красилюку В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою  

представника позивача – ОСОБА_2

на ухвалу судді  Заводського районного суду м. Миколаєва  від 12 квітня 2010 р., яка  постановлена за позовом

ОСОБА_3

до

акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»

(далі – АКІБ «УкрСиббанк»),

товариства з обмеженою відповідальністю «Васса-плюс»

(далі -  ТОВ «Васса-плюс»)

про визнання  недійсним   договору поруки,

в с т а н о в и л а:

2 березня  2010 р. ОСОБА_3  звернувся з позовом до  АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Васса-плюс» про визнання  недійсним договору поруки.

    Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва  від 10 березня  2010 р. позовну заяву залишено без руху з наданням строку для виправлення недоліків, а ухвалою судді того ж суду від 12  квітня 2010 р. позовну заяву повернуто позивачеві як неподану.

    В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність вимог судді щодо сплати судових витрат, просить  ухвалу судді про повернення позовної заяви скасувати, а матеріали  - направити на розгляд до місцевого суду.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Залишаючи позовну заяву без руху з наданням строку  для усунення недоліків, та повертаючи її ухвалою від 12 квітня  2010 р. позивачу, суддя вважав, що позивачем не дотримано вимог щодо оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи  при зверненні до суду і не виконано відповідні вимоги суду.

    Однак з таким погодитись не можна.

    З матеріалів  позовної  заяви  вбачається,  що позивач звернуася з позовом   про визнання  недійсним  договору  поруки без застосування наслідків недійсності, а тому цей спір  є немайновим.

    Відповідно до п.п. «Д» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р.  із позовних  заяв немайнового характеру  держмито сплачується у розмірі 0.5% неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 8 грн. 50 коп., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з заяв немайнового характеру становить – 37 грн. (п.п. 6 п. 3 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного  забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затверджених  Постановою КМУ № 1258 від 21 грудня 2005 р.).

    Позивачем сплачено 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи . Отже,  вимоги закону щодо сплати судових витрат позивачем виконані.

За такого,  висновки судді про необхідність сплати судового збору та про наявність встановлених ч. 2 ст. 121 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви є помилковими.

Таким чином,  ухвала судді  від 12  квітня  2010 р. підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3   - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2010 р.   скасувати , а позовну заяву ОСОБА_3  до  АКІБ «УкрСиббанк» та  ТОВ «Васса-плюс» про визнання  недійсним договору поруки направити до того  ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.  

Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий:

           Судді: