2Справа № 22ц-4332/10                  Суддя першої інстанції: Черенкова Н.П.

категорія 6                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

23 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Галущенка О.І.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В. ,

за участі:     позивача ОСОБА_3,

прокурора Круш Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

прокурора м. Миколаєва

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2006 року

за позовом

ОСОБА_3 до Адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради (далі – Адміністрація Центрального району) про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Адміністрації Центрального району про визнання права власності на самовільно переобладнану квартиру АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення офісу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі прокурор просив зазначене рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що до участі у справі не була залучена Миколаївська міська рада, хоча це рішення стосується її прав та обов’язків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, суд виходив з того, що спір між ОСОБА_3 та Адміністрацією Центрального району виник з приводу визнання права власності на самовільно збудовані споруди, і цей спір не стосується прав та обов’язків інших осіб.

Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи, невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 . 24 листопада 2006 року він отримав дозвіл виконавчого комітету Миколаївської міської ради на переведення цього житлового приміщення у нежитлове для розміщення офісу. Крім того, позивач отримав відповідні погодження у архітектора, СЕС, МЧС, після чого звернувся з позовом до Адміністрацією Центрального району про визнання права власності на переобладнану квартиру, як самовільно збудовану споруду .

Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе  визнання  за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.    

Зокрема,  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку  особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч. 3 ст. 376).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може  визнати  за ним право власності  на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( ч. 5 ст. 376).  

Згідно ст. 12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад у містах віднесено до повноважень міських рад .

Отже, відповідно до обраного позивачем способу захисту права, відповідачем у справі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, повинна бути, в тому числі Миколаївська міська рада.

Разом з цим, ухвалюючи рішення суд не звернув уваги на викладені положення закону та не притягнув до участі у справі вказаний орган.

Тобто суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що є підставою для скасування рішення та передачі справи на новий судовий розгляд відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України.

Водночас, як вбачається із змісту ст. 376 ЦК України, судовий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не поширюється на випадки  перепланування житлових приміщень в нежитлові, які здійсненні з порушенням порядку їх проведення.

Отже при новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, з'ясувати характер спірних правовідносин, коло відповідачів по уточненому позову та необхідність притягнення до участі у справі власників інших квартир в спірному будинку, і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора  м. Миколаєва  задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуючий:                     Судді: