АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 13 дня Судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого -Суворова В.О.
суддів -Градовського Ю.М.
-Артеменко І.А. при секретарі - Пащенко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного комітету України у справах національностей та міграції на постанову Київського районного суду м. Одеси від 9 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення про відмову в наданні статусу біженця неправомірним та зобов'язання надати статус біженця, -
встановила :
2 червня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 17 березня 2005 року № 146 про відмову в наданні статусу біженця неправомірним та зобов'язання надати йому статус біженця, вказуючи, що зазначеним рішенням йому було безпідставно відмовлено в надані статусу біженця в Україні. Оскільки він є громадянином Демократичної республіки Конго, але не може та не бажає користуватися захистом цієї країни так як належить до етнічної меншості „луба", а також є членом опозиційної партії „Союз демократії та соціального прогресу" він побоюється стати жертвою переслідувань та просить визнати рішення відповідача щодо відмови в надані йому статусу біженця в України неправомірним.
Представник відповідача позов не визнав.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 9 червня 2006 року позов ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення про відмову в наданні статусу біженця неправомірним та зобов'язання надати статус біженця - задоволено.
Суд визнав рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 17 березня 2005 року № 146 незаконним.
Зобов'язав Державний комітет України у справах національностей та міграції надати ОСОБА_1 статус біженця.
Справа № 22а-703/07 Категорія АП: 38
Головуючий у першій інстанції - Домусчі С. Д. Доповідач - Суворов В.О.
2
В апеляційній скарзі Державного комітету України у справах національностей та міграції ставиться питання про скасування постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державного комітету України у справах національностей та міграції перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України „Про біженців" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими особами Державної прикордонної служби України до органу міграційної служби.
Судом встановлено, що заявник прибув до України на навчання 11 лютого 1997 року, по приїзді навчався в Одеському державному морському університеті протягом 1997-1998 років, однак був виключений з вузу через не сплату за навчання. 12 жовтня 2000 року позивач звернувся до Управління у справах національностей та міграції з заявою про надання йому статусу біженця, вказуючи, що він є громадянином Демократичної республіки Конго, належить до етнічної меншості „луба", а також є членом опозиційної партії „Союз демократії та соціального прогресу". Являючись громадянином Демократичної республіки Конго він не може користуватися захистом цієї країни внаслідок побоювань стати жертвою переслідування за ознаками належності до певної соціальної групи та члена опозиційної партії.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції від 17 березня 2005 року № 146 позивачу було відмовлено в наданні статусу біженця. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду, який задовольнив його заяву.
3
На думку судової колегії суд першої інстанції не надав відповідної оцінки висновку головного спеціаліста відділу у справах біженців Управління у справах біженців та міграції Держкомітету у справах національностей та міграції.
Судова колегія вивчивши справу прийшла до висновку, що даний висновок був складений обґрунтовано на підставі матеріалів, які були зібрані відповідно до Закону. Посадова особа правомірно на підставі ст. 10 Закону України „Про біженців" відмовила в наданні статусу біженця позивачу з тих підстав, що відсутні обґрунтуванні побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виносячи постанову порушив норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198 п.3, 202 п.4, 205, 207, 210, 211, 212 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
постановила :
Апеляційну скаргу Державного комітету України у справах національностей та міграції задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 9 червня 2006 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення про відмову в наданні статусу біженця неправомірним та зобов'язання надати статус біженця - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена Вищого Адміністративного Суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.