Справа № 22ц-4290/10                     Суддя першої інстанції: Старжинська О.Є.

Категорія 44                        Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

07 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Галущенка О.І.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В. ,

за участі:     позивачки ОСОБА_3,

        відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року,

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – комунальне підприємство «Єдність» про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивачка зазначала, що мешкає в квартирі АДРЕСА_1. З березня 2004 року в даній квартирі також зареєстрований відповідач. Однак з моменту реєстрації він без поважних причин не проживає в цій квартирі, витрат на утримання квартири він не здійснює.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати відповідача таким, що  втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність рішення суду просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 71, 72 ЖК України в изнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, можливе внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад шість місяців без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що наймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_5, а членами його сім ’ ї – дружина ОСОБА_6 і дочка ОСОБА_3 Після смерті батьків позивачка залишилась проживати в квартирі та з нею укладено договір реструктуризації заборгованості по оплаті комунальних послуг. Отже вона виконує обов’язки наймача квартири.

 В даній квартирі з 2004 року зареєстрований ОСОБА_4 Однак він з моменту реєстрації в спірній квартирі не проживав.

Зазначене підтверджується договором про реструктуризацію заборгованості від 11 лютого 2008 року (а.с. 65), актами про не проживання від 10 жовтня 2008 року, 6 березня та 15 вересня 2009 року (а.с. 14-16), поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

До того ж, ОСОБА_4 уклав шлюб та створив сім ’ ю в іншому житловому приміщенні.

За таких обставин суд першої інстанції ді йшов  вірного висновку, що ОСОБА_4 без поважних причин не проживав у спірній квартирі, а тому втратив право користування цією квартирою . В зв’язку з чим, суд обґрунтовано задовольнив позов  ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він постійно проживав в спірні квартирі , суперечать зібраним по справі доказам.

Також не може слугувати доказом збереження за ОСОБА_4 права користування квартирою той факт, що він знаходився в цій квартирі 18 лютого 2010 року, оскільки він вселився в спірне жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»).

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:                     Судді: