Справа № 22ц-4175/10 Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.
категорія 55 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
09 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В. ,
за участі: позивачки ОСОБА_3, її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача Степаненко О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (далі – ВАТ ЕК «Миколаївобленерго») про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 12 липня 2009 року співробітники ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» безпідставно припинили постачання електричної енергії до її квартири.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати вказані дії відповідача неправомірними та стягнути з нього 2500 грн. моральної шкоди і 1000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено визнати незаконним дії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» по відключенню квартири позивачки від електроенергії. Крім того, суд стягнув з ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» на користь позивачки 347 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, а також на користь держави 51 грн. мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення в частині моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги повністю.
ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» рішення суду не оскаржувало.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є абонентом ВАТ ЕК «Миколаївобленерго». 12 липня 2009 року співробітники відповідача відключили її квартиру від електромережі з порушення п.п. 27, 35 «Правил користування електроенергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача по відключенню квартири ОСОБА_3 від електромережі є неправомірними, а тому обґрунтовано задовольнив такі вимоги.
Також, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивачки, виходячи з положень ст. 25 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки право на відшкодування моральної шкоди мають лише споживачі, яким така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а позивачка такого в суді не довела .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неправильність висновків суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на неправомірність стягнення на її користь витрат на правову допомогу в меншому розмірі ніж сплачених нею адвокату.
За ст. 88 ЦПК України, я кщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .
Відповідно до постанови КМ України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу стороні не повинен перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботу.
На момент розгляду справи такий розмір складає 347 грн. 60 коп. за годину.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачці надавалась у вигляді підготовки позову та прийняття участі представника в судовому засіданні суду першої інстанції (1,5 години).
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованою компенсацію позивачці витрат на правову допомогу, які складаються з оплати роботи по оформленню позовної заяви – 0,5 години та участі представника у судовому засіданні – 1,5 годин, а всього 2 години.
Враховуючи що судом задоволено половина заявлених позивачкою вимог (лише в частині визнання дій неправомірними), то на її користь підлягає стягненню половина витрат на правову допомогу, що складає (347,6 грн./год. х 2 години) / 2 = 347 грн. 60 коп.
Оскільки такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, то рішення в цій частині також підлягає залишенню без зміни.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: