Справа № 22ц-2775/10 Суддя першої інстанції: Олефір М.В.
категорія 44 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
09 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В. ,
за участі: представника позивача Статкевської І.С.,
відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
виконкому Миколаївської міської ради
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2010 року
за позовом
виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_4, третя особа – житлово-комунальне підприємство «Південь» житлово-експлуатаційна контора № 14 (далі – ЖКП «Південь» ЖЕК № 14) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року в иконком Миколаївської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована і не службова. Відповідальним квартиронаймачем була ОСОБА_6, яка померла в 2004 році. В квартирі також зареєстрована ОСОБА_4 Однак з 2007 року вона в квартирі не проживає.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням за правилами ст. 71 ЖК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі виконком Миколаївської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_2 яка не приватизована. Відповідальним квартиронаймачем цієї квартири була ОСОБА_6, яка померла в 2004 році. Відповідачка з 2007 року в квартирі тимчасово не проживала, оскільки знаходилась на заробітках за кордоном. В липні 2009 року ОСОБА_4 повернулась в спірну квартиру.
Вказані обставини підтверджуються довідками ЖЕКу (а.с. 37-38), відмітками в паспортах відповідачки (а.с. 27-28).
Отже ОСОБА_4 дійсно не проживала в спірному приміщені понад шість місяців без поважних причин, однак повернулась в квартиру до початку розгляду даної справи.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідачка має неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з нею.
Відповідно до положень ст.ст. 71, 72 ЖК України в изнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, можливе внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад шість місяців без поважних причин.
Разом з тим, як вбачається із судової практики, коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Водночас, коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачка повернулась в спірне житлове приміщення до часу розгляду справи, іншого житла не має, на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, то вона не може бути визнана такою, що втратила право користування цим приміщенням.
Оскільки такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, то рішення суду є по суті правильним і справедливим, а тому не може бути скасованим.
Доводи апелянта про те, що відсутність ОСОБА_4 в квартирі понад шість місяців без поважних причин, є достатньою підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав .
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу виконкому Миколаївської міської ради відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: