АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 3297 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Льон С.М. категорія - 27 Доповідач Кіселик С.А
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С.А. ,
суддів : Франко В.А., Суржик М.М..
при секретарі Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 січня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним. Просила визнати недійсною додаткову угоду від 20.08.2008 року до договору про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741 від 20.02.2008 року; визнати недійсною умову договору про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741 від 20.02.2008 року, яка дозволяє ЗАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку; зобовязати ЗАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати здійснені позивачкою, в рамках додаткової угоди від 20.08.2008 року до договору про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741 від 20.02.2008 року, платежі (в доларах США) на погашення її зобов’язань за договором про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741 від 20.02.2008 року ( в гривнях).
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 20.02.2008 року між нею та Кіровоградською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741. Разом із цим договором між сторонами було укладено іпотечний договір № KGKWGI 0000004741. За умовами цього договору позивачка отримала кредит під заставу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири. Для погашення кредиту позивачка щомісячно мала виплачувати банку відсотки за користування кредитом та погашати сам кредит. Наприкінці липня 2008 року позивачка отримала від відповідача листа із повідомленням про підвищення процентної ставки з 15% річних до 25,08% річних. ОСОБА_1 із такими діями банку не погодилася. Тоді працівники банку запропонували їй, у якості компромісу, укласти додаткову угоду до договору, за умовами якої борг позивачки перед банком переводився з гривневого в борг в іноземній валюті з процентною ставкою 14.04% річних. 20.08. 2008 року ОСОБА_1 підписала таку угоду. Однак з жовтня 2008 року курс іноземної валюти почав підвищуватися і на час подачі заяви майже у двічі вищий за той курс, який був на час підписання додаткової угоди до договору про іпотечне кредитування. Виходячи з вищенаведеного позивачка вважає, що підвищення курсу долару, а відтак і розміру щомісячного платежу, фактично майже у двічі підвищує вартість наданої банком послуги. В той же час середньо- ринкова вартість аналогічної квартири зменшилась щонайменше на третину. Позивачка вважає, що встановлення в договорі права банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку і не надання аналогічного права споживачу є дискримінаційною стосовно споживача умовою договору.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 січня 2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка просить скасувати його в частині стягнення із позивачки на користь держави судового збору в розмірі 1685 грн. 50 коп. та змінити рішення в частині стягнення з позивачки на користь держави витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн., зменшивши цю суму до 37 грн. постановити нове рішення в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи .
Зокрема, зазначила, що судом, при ухваленні рішення про стягнення із позивачки державного мита, порушено п.10 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито та ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, суд безпідставно дійшов висновку, що поданий до суду позов є майновим, а отже безпідставно стягнув на інформаційно - технічне забезпечення 120 грн.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, із наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та стягнув із позивачки судові витрати, а саме: державне мито в сумі 1685 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 120 грн.
В частині стягнення державного мита та суми, яка стягнута на інформаційно - технічне забезпечення колегія суддів погодитися не може.
Як вбачається із п.1.4 договору про іпотечний кредит № KGKWGI 0000004741 від 20.02.2008 року, кредит надано на поліпшення якості окремої квартири, а отже відносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням іх прав.
Згідно ч.4 ст. 88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
За таких умов судовий збір із позивачки стягненню не підлягає, а має бути компенсований за рахунок держави.
Крім того суд першої інстанції стягуючи із позивачки витрати на інформаційно – технічне забезпечення в розмірі 120 грн. не звернув уваги на те, що позивачка не заявляє вимог про застосування наслідків недійсності договору, а відповідно до пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9, у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року із змінами від 05.08.2009 року № 825, із позовів, що не є майновими позивач має сплатити на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду в частині стягнення із позивачки на користь держави судового збору в розмірі 1685 грн. 50 коп. та в частині стягнення на користь держави витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 січня 2010 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 1685 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. змінити
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн. 00 коп.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: