Справа № 22ц - 8936 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Ченченко Т.О.
Категорія 41 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, прокурора Плужнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства (далі КП) «Служба єдиного замовника», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на житло, виданих КП «Служба єдиного замовника», про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_3, на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 22 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КП «Служба єдиного замовника», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на житло, виданих КП «Служба єдиного замовника», про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною. Скасований арешт, накладений ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 19 січня 2009 року на квартиру 22 в будинку 9 на кварталі 40 в місті Димитров Донецької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_3, звернулася до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою і просила скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд не взяв до уваги встановлені обставини, зробив помилковий висновок про відсутність її реєстрації в спірній квартирі, взяв до уваги покази свідків, які зацікавлені в результаті розгляду справи, не врахував, що рішення адміністративного суду від 9 вересня 2009 року, яке покладене в основу рішення, оскаржено в касаційному порядку і відкрите касаційне провадження. Суд не врахував, що вказане рішення на час приватизації спірної квартири не існувало. Суд розглянув справу за участі неналежної третьої особи – відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу УМВС України в Донецькій області, який не є юридичною особою, що є підставою для скасуванні рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор Плужніков В.В. в суді апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, оскільки вважав рішення суду неправильним і незаконним.
Інші учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні підстави для скасування та визнання недійсними розпорядження про безоплатну передачу ОСОБА_4 у приватну власність житла та свідоцтва про право власності на житло, а також визнання недійним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивачі не надали суду доказів в підтвердження своїх доводів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачів та їх представника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є громадянкою Родійської Федерації і зареєстрована на строк з 22 вересня 2008 року до 1 жовтня 2009 року за місцем перебування за адресою: Росія, Краснодарський край, Западний КР р-н, АДРЕСА_1, і є дочкою відповідача ОСОБА_4.
Відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 липня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі 22 будинку 9 на кварталі 40 в місті Димитров Донецької області. На підставі вказаного рішення позивачки були зняті з реєстрації в спірній квартирі.
Дочка ОСОБА_1 - позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою України, у зв’язку з досягненням 16 річного віку, особисто звернулась з заявою про отримання паспорта до Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області 14 березня 2007 року, зазначивши в заяві батьків: батько - ОСОБА_9 (місце проживання не зазначено), мати – ОСОБА_10, прож: АДРЕСА_4
За відомостями адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, станом на 24 березня 2009 року місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 з 19 квітня 2007 року, ці дані внесені на підставі талону реєстрації за місцем проживання, який надійшов з Димитровського МВС Донецької області 19 квітня 2007 року.
У бланку форми А на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованою за вищевказаною адресою вона значиться з 19 квітня 2007 року у зв’язку з досягненням 16 річного віку. На штампі про реєстрацію ОСОБА_2 є відмітка про внесення запису про реєстрацію помилково.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року, яка набрала законної сили з 9 грудня 2009 року, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, треті особи- ОСОБА_4, КП «Служба єдиного замовника», про визнання незаконними дій відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Димитровського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області з реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 та визнання реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 недійсною з моменту її реєстрації 19 квітня 2007 року, позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. За правилами частини першої статті 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віддані або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що право на приватизацію в Україні має особа, що є громадянином України, яка постійно проживає в квартирі, стосовно приватизації якої ставить питання перед органом приватизації і місце проживання цієї особи у встановленому законом порядку зареєстроване відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
На підставі розпорядження органу приватизації від 26 червня 2008 року КП «Служба єдиного замовника» 24 липня 2008 року ОСОБА_4 надано у приватну власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира 22 у будинку 9 на кварталі 40 в місті Димитров Донецької області загальною площею 66,7 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.
З заявою про передачу у приватну власність вищевказаної квартири до органу приватизації звернулась ОСОБА_4, яка до заяви надала копію особового рахунку та довідку про склад сім’ї наймача ізольованої квартири та займаного ними приміщення за вищевказаною адресою, з якої вбачається, що ОСОБА_4 за даною адресою зареєстрована одна.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вказані вимоги закону, встановлені у справі обставини, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підставі для задоволення позовних вимог про визнання недійсним і скасування розпорядження від 26 червня 2008 року про безоплатну передачу ОСОБА_4 у приватну власність житла, та свідоцтва про право власності на житло від 24 липня 2008 року, виданого ОСОБА_4.
Доводи апелянта про те, що вона на час приватизації квартири була в ній зареєстрована і мала право на приватизацію, спростовуються постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року. Вказане судове рішення набрало законної сили і подання позивачкою касаційної скарги для суду першої інстанції не може бути перешкодою для ухвалення рішення на підставі наданих в судовому засіданні доказів.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.
30 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5 посвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області, що не суперечить вимогам закону і суд підставно відмовив в задоволенні вимог про визнання цього договору недійсним.
Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам, наданим доказам та вимогам матеріального та процесуального права.
Тому апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими і такими, що не впливають на правильність ухваленого рішення і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції – Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: