УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
29 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Романова О.В.,
суддів: Андрушкевича С.З., Шеніна П.О.
з участю прокурора: Селюченко І.І.,
засуджених : ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 15 березня 2010 року.
Цим вироком : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Москва Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ,українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина, працюючого експедитором в ТОВ „Капрі-Альфа”, раніше не судимого:
засуджено за ч.2 ст. 187,69 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину, буде періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без відповідного дозволу, повідомляти про зміну місця проживання , роботи, навчання. Згідно ст.77 КК України конфіскація не застосована.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 народження, уродженця
і жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина України,
з середньою освітою, не працюючого,
неодруженого, раніше судимого:
- 12.11.2002 року за ст.185 ч.3 ,75 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком два роки,
- 25.10.2004 року за ст.ст.185ч.3,71 КК України на чотири роки позбавлення волі. 7.03.2006 року звільнений умовно-достроково на один рік десять місяців 11 днів,
- 26.09.2006 року за ст.ст.185 ч.3,71 КК України на два роки чотири місяці позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 17.11.2008 року,
засуджено за ст.187 ч.2 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання визначено з часу затримання -26.01.2009 року .Запобіжний захід залишено ОСОБА_1 підписку про невиїзд з постійного місця проживання, ОСОБА_4 – тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 150 грн.48 коп. з кожного.
Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.81 КПК України.
Згідно вироку , 25 січня 2009 року, близько 21 год. в м.Житомирі ОСОБА_4 та ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , поблизу школи №32 по вул.Черняхівського помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_5 У ОСОБА_1 в цей час виник умисел щодо вчинення нападу на останнього із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров’я , з метою заволодіння чужим майном, про що він повідомив ОСОБА_4 Останній погодився , вступивши тим самим у злочинну змову з ОСОБА_1 Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_5 і завдав йому декілька ударів кулаком в обличчя, а ОСОБА_1 також завдав кілька ударів потерпілому в обличчя та застосував щодо нього газовий балончик „Терен-4”, долаючи його волю до опору. Після цього ОСОБА_5 вирвався і намагався втекти , але ОСОБА_4 наздогнав його і завдавши ударів в обличчя, повалив на землю. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 завдали потерпілому чисельних ударів по тулубу , заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді синців , крововиливів, забійних ран на обличчі, після чого ОСОБА_1 витягнув з одягу потерпілого мобільний телефон „Нокіа 6120 а” та 30 грн., а ОСОБА_4 вирвав з рук ОСОБА_5 інший мобільний телефон „Нокіа 70”. Заволодівши вказаним майном потерпілого на загальну суму 2414 грн.44 коп. , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з місця події втекли.
В апеляції прокурор вважав , що вирок суду підлягає скасуванню в зв’язку з м’якістю призначеного засудженим покарання.
На обгрунтування апеляції вказував , що суд при призначенні покарання не врахував всі обставини вчиненого злочину. Зокрема, ОСОБА_1 під час всього судового слідства не визнавав повністю своєї вини, зробивши це лише перед закінченням судового слідства, однак пояснив , що брав участь лише у побитті потерпілого. Крім цього, на думку прокурора, суд безпідставно врахував при призначенні покарання таку обставину як відшкодування заподіяної шкоди. Адже потерпілому відшкодовано лише 80 грн. Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд, на думку прокурора, також не врахував те , що останній лише 17.11.2008 року звільнився з місць позбавлення волі, а 25.01.2009 року вже знову вчинив злочин.
В зв’язку з наведеним просив вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15.03.3010 року скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.187 ч.2 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_2 за ст.187 ч.2 КК України – на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В доповненні до апеляції прокурор просив вирок суду від 15.03.2010 року скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. На обгрунтування цього вказував , що судом при складанні вироку порушено вимоги ст.334 КПК України, а саме – не викладено показання ОСОБА_4, які він давав під час досудового слідства, у вироку зазначено особу засудженого - ОСОБА_3 , в той час як засуджений - ОСОБА_1, у вступній частині вироку вказано , що ОСОБА_4 засуджений вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2009 року за ч.3 ст.185 КК України , в той час як він засуджений за ч.2 ст.185 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який апеляцію підтримав, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вважали апеляцію такою , що не підлягає до задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції в межах ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Доводи апеляції прокурора про те, що судом не враховано дані про особу засудженого і призначено надто м’яке покарання, є частково обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Зокрема, суд першої інстанції, обираючи покарання ОСОБА_4, призначив покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням даних про його особу, тяжкість злочину та всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляції.
Так, суд врахував, що засуджений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин , характеризується негативно , раніше судимий і судимість непогашена, але повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому.
З урахуванням встановлених обставин вчиненого злочину, даних, що характеризують ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про призначення засудженому до відбуття реального покарання, яке є мінімальним згідно санкції інкримінованого йому злочину та достатнім для його виправлення та перевиховання.
Щодо покарання , призначеного ОСОБА_1 , то суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання покарання, правильно врахував те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, розкаявся у вчиненому, відшкодував шкоду , має на утриманні дитину та непрацюючу дружину, позитивно характеризується, з моменту вчинення злочину минув тривалий проміжок часу і обґрунтовано призначив покарання із застосуванням ст.69 КК України, поскільки ці обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Проте , застосовуючи ст.ст.75,76 КК України та звільняючи ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням та з покладенням на нього певних обов’язків , суд першої інстанції не взяв до уваги ставлення засудженого до визнання своєї вини у вчиненні злочину , те , що він був ініціатором скоєння тяжкого злочину, його ролі у скоєнні цього злочину і безпідставно прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання.
Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Крім цього, суд у вступній та резолютивній частині вироку – анкетних даних ОСОБА_1 вказав його по-батькові Миколайович, в той час як правильно по-батькові ОСОБА_1 – Михайлович. Вказане підтверджується копією паспорта засудженого, яка знаходиться в справі .( а.с.177-178 т.1)
Також суд вказав у вироку , що ОСОБА_4 раніше був засуджений вироком Калинівського райсуду Вінницької області за ст. 185 ч.3 , 71 КК України , в той час як згідно копії вироку цього суду , ОСОБА_4 засуджений за ст.185 ч.2 ,71 КК України( а.с.222 т.1), а викладаючи далі у вироку покази цього засудженого на судовому слідстві, в порушення вимог ст.334 КПК України, не вказав їх повністю.
За наведених обставин , коли з достатньою повнотою не були з’ясовані дані про особи засуджених, на думку судової колегії , досудове слідство є неповним і однобічним.
Керуючись ст. 365,366,368 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА :
Апеляцію прокурора , що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції , задовольнити частково. Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 15 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді: