УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2622/10 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Баренко С.Г.
Категорія 44 Доповідач: Рафальська І.М.
У Х В А Л А
Іменем України
23 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Пюрі Г.В.,
з участю сторін, їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 22 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 /позивачем у позовній заяві та судом в рішенні помилково вказано по-батькові „Олегович” - апеляційним судом встановлено за паспортом особу ОСОБА_3 , у якому зазначав, що 18.06.1980р. він отримав квартиру АДРЕСА_1. 3.08.2006р. у спірну квартиру за його згодою був прописаний відповідач. З дня прописки ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі, з 2007 року виїхав на заробітки. Просив визнати відповідача таким, що втратив право на користування спірним жилим приміщенням з підстав відсутності його квартирі понад 6 місяців з поважних причин /ст.71 ЖК України/.
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом /у січні 2010 року уточнив свої вимоги /а.с.73/, у якому зазначав, що за проханням ОСОБА_4 /дядька своєї дружини/ він 3 серпня 2006 року зареєстрований у спірній квартирі як член сім’ї квартиронаймача. З дозволу свого дядька в квартиру поселилася і його дружина, вони проживали однією сім’єю, мали спільний бюджет, сплачували комунальні платежі, піклувалися про дядька дружини. У 2007 році останній змінив замки у квартирі, ключі не надав; зазначає, що не проживає у квартирі внаслідок неправомірних дій позивача та його співмешканки. У квартирі залишилися їх речі; зазначає, що позов заявляє також в інтересах малолітнього сина, так як іншого житла не має.
Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 Вселити ОСОБА_3 з його неповнолітньою дитиною у вказану квартиру.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, а у задоволенні зустрічного позову відмовити; посилається на порушення райсудом норм процесуального права; на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які, на його думку, неповно з’ясовані; крім того, апелянт вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, вселивши у спірну квартиру і малолітню дитину.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, спірна однокімнатна квартира № 7 розташована в будинку № 6 по вул. Червоноармійській у смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, і перебуває у комунальній власності ради. ОСОБА_2 зареєстрований у ній з 18.06.1980 року; ОСОБА_3 – з 3.08.2006 року за письмовою згодою ОСОБА_3./а.с.56/, який звернувся до начальника Новогуйвинського ВЖРЕКП із заявою прописати у квартиру свого племінника ОСОБА_3 /а.с.74/.
У позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі з дня прописки – 3.08.2006р.
Проте, з акту обстеження, проведеного у спірній квартирі, підписаного ОСОБА_2, видно, що в червні /липні/ 2007 року ОСОБА_3 проживав у цій квартирі /а.с.57/. Крім того, тут же зазначено, що замки у квартирі були змінені ОСОБА_2 у серпні 2007 року , про що свідчить підпис самого ОСОБА_2М./а.с.57/. У судовому засіданні ОСОБА_2 також ствердив, що замінив замки в квартирі у 2007 році , і після їх заміни ключів ОСОБА_3 не дав, про що свідчить технічний запис першого судового засідання від 24.12.2009 року - тому ОСОБА_3 не міг увійти в квартиру.
Крім того, сам позивач ОСОБА_2 у позовній заяві вказує, що відповідач ОСОБА_3 з 2007 року не проживає у квартирі, оскільки виїхав на заробітки ; Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_3 був відсутній у спірній квартирі з поважних причин, а тому райсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позову і задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру разом з його малолітньою дитиною 9.09.2009р.народження /а.с.92/, місцепроживання якої визначається за місцем проживання батьків.
Згідно довідки КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” № 615 від 25.02.2010 року, за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, згідно Реєстру прав власності, не зареєстровано/а.с.85/.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення райсуду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування немає.
Колегія суддів звертає увагу райсуду на допущену в рішенні описку /„по-батькові” ОСОБА_3 - „Олександрович”, а не „Олегович”/, яку суд, згідно ст.219 ЦПК України, може виправити.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 22 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: