УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 ц /2614 Головуючий у 1-й інстанції Полонець С.М.
Категорія 45 Доповідач Зарицька Г.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М.
Балашкевича С.В.
при секретарі Пюрі Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, третя особа виконавчий комітет Житомирської міської ради за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 квітня 2010 року
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 та просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на підставі ст. 152 ЗК України шляхом зобов’язання знести будинок 3-а по пров. Подільському в м. Житомирі. В обґрунтування вимог зазначала, що проживає у житловому будинку по пров.Подільському,5 у м.Житомирі, який розташований на земельній ділянці площею 0,113 га. Вказана земельна ділянка передана їй у постійне користування. На згаданій земельній ділянці збудовано житловий будинок, у власника якого ОСОБА_3 відсутні документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Будинок введено в експлуатацію без оформлення права на земельну ділянку, чим порушені її права, як землекористувача.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо розміщення жилого будинку по пров. Подільському, 3-а, належного відповідачу, на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Проте, до такого висновку суд дійшов при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.1 ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Як видно з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1130 га по АДРЕСА_1 та видано державний акт на право постійного користування цією землею (а.с.7).
У червні 2004 року ОСОБА_2 дала згоду компетентним органам на будівництво ОСОБА_5 житлового будинку на зазначеній земельній ділянці, про що свідчить її заява від 16.06.2004 року (а.с.40).
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №409 від 08.07.2004 року, як власника вищевказаної земельної ділянки, за згодою землекористувача ОСОБА_2, ОСОБА_5 було надано дозвіл на будівництво одноквартирного будинку по АДРЕСА_1 та надано цьому будинку постійну адресу – пров. Подільський, 3-а (а.с.38, 77-78).
Рішенням державної приймальної комісії від 23.11.2005 року житловий будинок по пров. Подільському, 3-а прийнятий в експлуатацію, про що свідчить акт державної приймальної комісії від 23.11.2005 року (а.с.38).
Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.12.2005 року №829 (а.с.39).
На підставі договору міни житла від 13 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, право власності на вищевказаний житловий будинок набула ОСОБА_3 Договір зареєстровано в установленому законом порядку.
За таких обставин, доводи ОСОБА_2 про порушення її прав, які підлягають відновленню на підставі ст.152 ЗК України є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що у відповідача відсутні правові підстави користування земельною ділянкою є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2010 року скасувати та ухвали нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча Судді: