УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
29 червня 2010 року апеляційний суд Житомирської області в складі
суддів: Романова О.В. - головуючого,
Яковлєва С.В. та Широкопояса Ю.В.,
з участю секретаря судового засідання Здоренко Л.В.,
прокурора Селюченко І.І.,
потерпілої ОСОБА_3, її представника – адвоката ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
представника цивільного відповідача – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2010 року, -
Справа № 11-413/2010 Головуюча у суді 1-ї інстанції Зіневич І.В.
Категорія ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Широкопояс Ю.В.
в с т а н о в и в:
Цим вироком ОСОБА_5 ,
25.11.1975р. народження, працюючого водієм Житомирського трамвайно-тролейбусного управління, неодруженого, несудимого, -
засуджено: за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішено стягнути з ОСОБА_5: 1200 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування витрат за надання правової допомоги адвокатом; 2169 грн. 53 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області за проведення авто-технічних та товарознавчої експертиз; 2212 грн. 97 коп. на користь держави в особі департаменту бюджету та Фінансів Житомирської міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3
Вирішено також стягнути з Житомирського ТТУ на користь потерпілої ОСОБА_3 1646 грн. 10 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Згідно вироку, 22 листопада 2007 року близько 16 год. 50 хв. поблизу будинку №52 по проспекту Миру в м. Житомирі ОСОБА_5, керуючи тролейбусом ЗІУ-9 №2158, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3”б”, 12.1, 12.3, 13.1 „Правил дорожнього руху України”, - створив небезпеку для руху, що загрожувала здоров’ю громадян, завдав матеріальних збитків, виявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не урахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди та небезпеки для руху, яку він об’єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, не дотримався безпечного інтервалу, - внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка стояла в центрі проїзної частини. Внаслідок порушення ОСОБА_5 вищевказаних правил дорожнього руху та наїзду ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, саден в ділянці обох колінних суглобів, переломів нижньої гілки лонної кістки, забою правої нирки з гематурією, що ускладнилося розвитком травматичного шоку І ступеню.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про неправильність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Твердить, що ДТП сталося з причини порушень ПДР з боку пішохода ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та представника цивільного відповідача в підтримання апеляції, пояснення потерпілої, її представника та міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, апеляційний суд визнає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні встановленого судом злочину підтверджуються розглянутими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами.
Зокрема, послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків-очевидців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, в тому числі на очних ставках з ОСОБА_5, про те, що за декілька хвилин до ДТП та на момент цієї пригоди потерпіла стояла в центрі проїзної частини поблизу розділювальної смуги, ділянка дороги та вулиці була освітлена штучним міським електроосвітленням.
Суд обґрунтовано визнав ці докази достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, а також з:
- даними протоколів огляду місця ДТП та транспортного засобу про розташування слідів гальмування тролейбуса відносно осипу уламків його переднього вітрового скла, зовнішні механічні пошкодження тролейбуса (а. с. 10-17);
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що перед ДТП міське електроосвітлення дороги та вулиці працювало, він їхав позаду тролейбуса по середній смузі руху та не бачив пішоходів, що переходили дорогу (а. с. 75, 232-233);
- показаннями свідка ОСОБА_11 - кондуктора тролейбуса, яка на момент події перебувала в салоні тролейбуса під керуванням засудженого, про те, що коли тролейбус рухався по лівій смузі руху вона відчула удар, зразу після чого тролейбус різко повернув праворуч, від чого вона злетіла зі свого сидіння;
- повідомленням Житомирського комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» про те, що на момент ДТП зовнішнє освітлення проспекту Миру в районі будинку №52 було включено і працювало в черговому режимі (а. с. 31);
- висновками судових авто-технічних експертиз про те, що гальмування тролейбуса розпочалося безпосередньо вже після наїзду на пішохода, в процесі виконання маневру зміни напрямку руху тролейбусу вправо; наявність можливості у водія ОСОБА_5 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 полягала лише у чіткому виконанні ним вимог пп. 2.3б). 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху; за умови виникнення небезпеки для руху на відстані 111м. ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом екстреного гальмування (а. с. 52-53, 343-349).
З огляду на сукупність цих доказів та дані обласного центру гідрометеорології про те, що погодні умови на момент ДТП погіршували видимість до 5 км. (а. с. 263), суд першої інстанції обґрунтовано відкинув як недостовірні показання засудженого про недостатню видимість на момент ДТП та висновки судових авто-технічних експертиз про неможливість запобігання наїзду тролейбуса на пішохода ОСОБА_3 шляхом екстреного гальмування, що ґрунтуються на даних протоколу відтворення обстановки та обставин події про недостатню видимість та виникнення небезпеки для руху тролейбуса на відстані 17,8м., встановлених за показаннями ОСОБА_5
Тому апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляції про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Наявні в справі дані про те, що потерпіла перед ДТП переходила проїзну частину дороги у невстановленому місці та стояла на ній біля роздільної полоси, а також необстеження ОСОБА_3 на стан алкогольного сп’яніння, - не впливають на правильність висновків суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні вказаного у вироку злочину.
Досудове та судове слідство у справі проведені повно і об’єктивно. Порушень вимог КПК України, які ставили би під сумнів висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, – не встановлено.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5, - без зміни.
Судді: