Справа № 22ц-2930\2010 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Меженнікова С.П.
Доповідач: Редька А.Г.
У Х В А Л А
І М “ Я М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області
у складі:
головуючого – судді Бойко О.В.,
суддів – Шевченка В.М., Редьки А.Г.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
за участі: прокурора Котової Е.В.,
відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської області на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2010 року у справі за позовом прокурора Чернігівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 та Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання недійсним кредитного договору,
в с т а н о в и в:
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позову прокурора Чернігівської області в інтересах держави до ОСОБА_1 та Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання недійсним кредитного договору від 19 травня 2009 року № 331-Б, за яким Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надано кредит у розмірі 100000 грн ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зі сплатою 3% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 10 травня 2028 року.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвали нове рішення, яким визнати недійсним кредитний договір від 19 травня 2009 року № 331-Б, за яким Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надано кредит у розмірі 100000 грн ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_1 95000 грн на користь Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі у повернення отриманих коштів
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, сторін, третіх осіб та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Чернігівської області не може бути задоволена.
За матеріалами справи встановлено, що за кредитним договором від 19 травня 2009 року № 331-Б Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надано кредит у розмірі 100000 грн ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зі сплатою 3% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 10 травня 2028 року.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Прокурор посилається, що кредит позичальнику надано з порушенням закону і відповідно до ч.1 ст.215 та ч.1 ст.203 ЦК України кредитний договір має бути визнано недійсним оскільки кредит надано у порушення умов надання кредиту, визначених п.4 Правилами надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі, затверджених Постановою КМУ від 5 жовтня 1998 року № 1597, п.1.2 Правилами надання довгострокових пільгових кредитів індивідуальним сільським забудовникам житла Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затверджених розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2006 року № 80 та зареєстрованими у Чернігівському обласному управлінні юстиції 11 березня 2006 року за № 5\590, зокрема позичальник ОСОБА_1 на час отримання кредиту 19 травня 2008 року не проживала постійно у сільській місцевості, зареєструвала місце проживання у АДРЕСА_2 лише з 5 грудня 2007 року, а відповідно до Закону ”Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців, працювала у Киїнській школі лише з 3 грудня 2007 року по 29 серпня 2008 року, а після отримання кредиту фактично не працювала та не проживала у сільській місцевості.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що кредит надано відповідно до умов, визначених Правилами надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі, затверджених Постановою КМУ від 5 жовтня 1998 року № 1597, Правилами надання довгострокових пільгових кредитів індивідуальним сільським забудовникам житла Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затверджених розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2006 року № 80 та зареєстрованими у Чернігівському обласному управлінні юстиції 11 березня 2006 року за № 5\590 і підстав для визнання недійсним зазначеного договору кредиту не встановлено.
Такий висновок суду першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах справи документами та відповідає умовам надання кредитів індивідуальним сільським забудовникам.
Так п.7 Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі, затверджених Постановою КМУ від 5 жовтня 1998 року № 1597, п.2.2 Правил надання довгострокових пільгових кредитів індивідуальним сільським забудовникам житла Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затверджених розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2006 року № 80 та зареєстрованими у Чернігівському обласному управлінні юстиції 11 березня 2006 року за № 5\590, передбачено надання кредиту індивідуальному забудовнику як тим хто постійно проживає у сільській місцевості, так і тим хто переселяється на постійне місце проживання у сільську місцевість.
З наданих документів встановлено, що позичальник ОСОБА_1 з 5 грудня 2007 року зареєстрована за місцем проживання у АДРЕСА_2. За даними паспорта ОСОБА_1 вона у грудні 2006 року знята з реєстрації місця проживання у місті Києві і до реєстрації місця проживання у селі Киїнка 5 грудня 2007 року проживала без реєстрації місця проживання по АДРЕСА_3, як свідчись повідомлення Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка, де ОСОБА_1 працює. Крім того по справі встановлено, що житловий будинок по вул.Зелена, 11 у с. Киїнка зведено і місце проживання ОСОБА_1 разом з сином зареєстровано за вказаною адресою постійно. Відповідно до довідки від 8 липня 2009 року відділу освіти Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_1 працювала керівником гурткової роботи Киїнської школи за сумісництвом з 3 грудня 2007 року до 29 серпня 2008 року, а до довідки від 30 вересня 2009 року відділу освіти Чернігівської райдержадміністрації, ОСОБА_1 призначена вчителем індивідуального навчання Київської школи з неповним навантаженням з 7 вересня 2009 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредит ОСОБА_1 надано на законних підставах як особі, що переселилася для постійного проживання до сільської місцевості, і обгрунтовано відмовив у визнанні недійсним кредитного договору.
Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської області відхилити, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.
Головуючий: Судді: