Справа № 22ц-1660/10 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б.
Категорія: 52, 53 Доповідач: Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ____________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
представника відповідача Мартинюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства із обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді укладальника-пакувальника товариства із обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» (далі – ВКФ «Луцьккондитер») з 10 листопада 2009 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3809, 26 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу та 2192, 80 грн. заборгованості по заробітній платі. Також стягнуто з відповідача в дохід держави 68,50 грн. судового збору та 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВКФ «Луцьккондитер» просив скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що наказом директора ВКФ «Луцьккондитер» від 9 листопада 2009 року ОСОБА_2 звільнена з роботи з посади пакувальника-укладальника за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (далі – КЗпП). Як зазначено у наказі, підставою для звільнення позивачки послужив акт про відсутність її на роботі (а.с.9).
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Отже, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності.
Згідно ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів
Як вбачається з матеріалів справи, з 20 червня 2007 року у зв'язку з погіршення фінансового стану, на час тимчасових економічних труднощів наказом директора ВКФ «Луцьккондитер» від 12 квітня 2007 року було встановлено режим неповного робочого тижня для всіх працівників підприємства, крім тих, які зайняті на роботах, де за її характером та умовами не може бути впроваджено режим неповного робочого тижня. Пунктом 2 наказу передбачено, що конкретна тривалість неповного робочого тижня визначається індивідуально для кожного працівника, але не менше трьох робочих днів на тиждень залежно від виробничих потреб (а.с. 40).
Відповідно до ст.50 та ст. 51, ч.1 ст. 52 КЗпП України режим праці, а саме тривалість щоденної роботи визначається графіками, які затверджуються власником чи уповноваженим ним органом за згодою з профспілковим комітетом, з дотриманням встановленої тривалості робочого тижня.
Відповідачем не надано суду доказів, що відповідачем складалися графіки роботи працівників ВКФ «Луцьккондитер» з визначенням конкретної тривалості робочого тижня індивідуально для кожного працівника.
Встановлюючи наказом режим неповного робочого тижня з 20 червня 2007 року адміністрація ВКФ «Луцьккондитер» не визначила час початку та закінчення щоденної праці кожного працівника ані в наказі, ані у графіку (ст. 57 КЗпП України). Таким чином, позивачка не знала і не могла знати, в які саме дні тижня та в які години вона повинна працювати.
З матеріалів справи вбачається, що наказом від 09.11 2009 року за прогул без поважних причин в період з 02 по 06.11 2009 року та 09.11.2009 року, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, крім позивачки, також було звільнено ще 14 працівників (а.с. 31). Всього з 02.11.2009 року по 06.11.2009 року, та 09.11.2009 року на роботі були відсутні 55 працівників цукеркового цеху, що стверджується службовою запискою за підписом начальника цукеркового цеху на начальником виробничого відділу (а.с. 34).
Такий масовий характер неявки на роботу працівників дає підстави зробити висновок про відсутність належної організації праці та встановлення режиму роботи для кожного працівника адміністрацією ВКФ «Луцьккондитер».
Крім того, як вбачається з повідомлення ВАТ «Волиньгаз» від 14.01.2010 року(а.с. 33) з 2 листопада 2009 року по 10 листопада 2009 року на ВКФ «Луцьккондитер» було припинено газопостачання, що свідчить про те, що протягом зазначеного періоду цукерковий цех, в якому повинна була виконувати обов’язки позивачка, не працював.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність ОСОБА_2 на роботі в з 02.11.2009 року по 06.11.2009 року, та 09.11.2009 року не може вважатися прогулом без поважних причин і її звільнення наказом від 09.11.2009 року за прогул є незаконним, та поновив позивачку на роботі, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3809, 26 грн.
Крім того, суд, встановивши, що позивачці на час звільнення її з роботи не виплачено 2192,80 грн. заробітної плати, обґрунтовано стягнув в її користь з ВКФ «Луцьккондитер» всю суму заборгованості з заробітної плати.
Оскільки позивачка всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не подала суду доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.
Згідно ст.88 ЦПК України суд вірно постановив стягнути з відповідача судові витрати, стягнення яких в апеляційній скарзі не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованим і справедливим, а тому підстави для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача товариства із обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :