Справа № 22ц-2914\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Кобилецький І.Ф.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Бойко О.В.,

суддів –  Лазоренка М.І., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.,

за участі: представника позивача Шукліної Л.А.,

відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" 4868,42 грн заборгованості по оплаті за теплову енергію за період з 1 квітня 2002 року до 28 лютого 2010 року, а також судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки суду не застосував ст.ст.256,257,261 ЦК України щодо строків позовної давності, відповідно до яких до стягнення належить заборгованість лише за період з березня 2007 року до лютого 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

За матеріалами справи встановлено, що ТОВ ”Ніжинтепломережі” звернулися з позовом про стягнення із споживачів теплової енергії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті наданих послуг за період з 1 квітня 2002 року до 28 лютого 2010 року у розмірі 4868,42 грн. Про заявлені вимоги товариства відповідачі були належним чином ознайомлені оскільки отримали копію позовної заяви, позовні вимоги були підтверджені у судових засіданнях і відповідачі і у попередньому судовому засіданні, і у судовому засіданні при вирішення справи по суті позову визнавали наявність боргу, посилаючись на матеріальне становище, і у зв'язку з цим просили зменшити розмір стягнень. Проте у матеріалах справи відсутня та від відповідачів ні у попередньому судовому засіданні, ні у судовому засіданні при вирішенні справи по суті позову не було заяв щодо застосування позовної давності у межах трьох років відповідно до ст.257 ЦК України, про що свідчать журнали судових засідань та технічні записи перебігу судових засідань.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав застосовувати позовну давність при вирішенні спору і суд обгрунтовано вирішив спір про стягнення боргу за весь період виникнення заборгованості.

Заява про застосування позовної давності після ухваленні рішення суду по суті спору, як на цьому наполягає відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не може бути врахована судом оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України така заява може бути зроблена тільки до ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: