Справа №22ц-3360/2007                       Головуючий в І інстанції - Мельник В.В.

Категорія 21                                            Доповідач - Гоков П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня   2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дні­пропетровської області в складі:

Головуючої   - Рудь В.В.

суддів                               - Гокова П.В., Котушенко С.П.

при секретарі - Чергенець С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді (далі - Фонд) про перерахунок що­місячних страхових виплат, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2007 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути на його користь 9 963,63 грн. в рахунок недоплачених сум щомісячної допомоги у зв"язку з втратою працездатності, а в лютому 2007 році позивачем було подано до суду доповнення до позовної заяви про збільшення його позовних вимог на 843, 18 грн. в якому він просив стягнути з від­повідача на його користь 10 806, 81 грн. в рахунок недоплачених сум щомісячної допомоги у зв"язку з втратою працездатності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що постановами Фонду було зроблено перерахунок-належних йому страхових виплат, пов'язаних з втратою здоров'я на виробництві, з застосуванням коефіцієнтів: в 2002 році - 1,193, в 2003 році - 1,182, в 2004 році - 1,152, у 2005 році -1,238, у 2006 році - 1, 203, встановлених на підставі постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про перерахунок сум що­місячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)».

Він вважає, що даний перерахунок здійснено з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач застосував коефіцієнт реальної заробітної плати, а не середньої заробітної плати за даними органу виконавчої влади з питань статистики, як це передбачено ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Тому при проведені перерахунку повин­ні бути застосовані коефіцієнти Державного комітету статистики України, які складають: в 2002 році -1,352, в 2003 році - 1,210, в 2004 році - 1,228, в 2005 році - 1, 275, в 2006 році - 1, 367.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року позовна заява та доповнення до неї були задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до ви­сновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних під­став.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для перерахунку страхових виплат позивачеві необхідно застосовувати коефіцієнти зростання середньої заробітної плати, які вказуються Державним комітетом статистики України і складають в 2001 році - 1,352, в 2002 році -1,210, в 2003 році - 1,228, у 2004 році - 1, 275, в 2005 році - 1, 367. Застосування саме таких коефіціє­нтів, а не коефіцієнтів встановлених відповідачем, відповідає вимогам ст.29 Закону України «Про зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності».    .

Згідно ч.2 ст.29 зазначеного вище Закону, перерахунок сум щомісячних страхових виплат здійсню­ється також у випадку зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галу­зях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Та­кий перерахунок проводиться з першого березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Тому ця норма закону містить обов'язкову умову застосування для перерахунку саме зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, а не реальної заробітної плати, оскільки вона вказує на необхідність перерахунку саме за та­ким механізмом, а не тим, який визначений Правлінням Фонду соціального страхування. Тому суд об­ґрунтовано врахував ці вимоги закону.

Застосування вказаних коефіцієнтів відповідачем суперечить вимогам ч.2 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Посилання представників відповідача на те, що постанови Фонду про проведення перерахунку страхової виплати з застосуванням коефіцієнтів 1,193; 1,182; 1,152; 1, 238; 1, 203 не визнані недійсними не можуть бути взяті до уваги, оскільки з врахуванням встановлених обставин суд обґрунтовано, з поси­ланням на норми матеріального права визнав неправильним саме застосування вказаних коефіцієнтів та розрахунок щодо розміру страхової виплати.

Ствердження про порушення судом норм матеріального права безпідставні. Рішення суду відповід­ає вєтановленим обставинам та вимогам закону, що регулює вказані правовідносини, підстав для його скасування не встановлено

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді - відхилити.

Рішення  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2007 року залишити - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарже­но до Верховного Суду України протягом двох місяців.