Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          20 травня 2010 року   судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   головуючого – Карімової Л.В.

                                   суддів – Зазулинської Т.П., Ізмайлової Г.Н.,

                                   при секретарі –  Коршун І.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на непрацездатну колишню дружину, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі вказаним позовом.

Зазначала, що з відповідачем ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1980 року по лютий 2005 року і під час перебування в  шлюбі захворіла, внаслідок чого визнана інвалідом другої групи.

Виходячи з наведеного просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 500 грн. на місяць, як на бувшу дружину, що захворіла під час шлюбу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відмовляється від надання їй матеріальної допомоги, яку вона вкрай потребує при розмірі пенсії 558 грн.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, вважаючи, що хвороба позивачки внаслідок якої вона визнана інвалідом, є спадковою, що є підставою для звільнення його від сплати аліментів. Крім того він не має можливості сплачувати аліменти на користь позивачки, оскільки утримує повнолітнього сина ОСОБА_3, який є інвалідом другої групи, сплачує кредит за старшого сина та оплачує житло за місцем свого проживання.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Суд стягнув на її користь з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 500 грн. на місяць починаючи з 24 липня 2009 року зазначивши в резолютивній частині рішення «за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного;

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, не підлягає доказуванню та обставина, що позивачка ОСОБА_2 захворіла і визнана інвалідом другої групи перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1, що встановлено рішенням  Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 31 серпня 2005 року, яким вже стягувались з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на її утримання по 100 грн. на місяць з 2 березня 2005 року по 30 квітня 2006 року (а.с. 9).

При переосвідченні 19.04.2006 р. ОСОБА_2 визнавалась інвалідом другої групи до 01.05.2008 р., а з 01.07.2009 р. – інвалідом другої групи довічно (а.с. 4, 6, 28).

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Встановлення ОСОБА_2 інвалідності другої групи дає підставу згідно ч. 3 ст. 75 СК України визнавати її непрацездатною.

При визначенні розміру аліментів суд виходив з вимог ст.. 80 СК України щодо врахування матеріального і сімейного стану сторін, але не прийняв до уваги, що відповідач утримує повнолітнього сина ОСОБА_4, який також є інвалідом другої групи за загальним захворюванням та потребує значних витрат на лікування.

За таких обставин судова колегія вважає доцільним змінити рішення та зменшити розмір аліментів з 500 грн. до 200 грн. на місяць.

Крім того у резолютивній частині рішення суд не зазначив, що аліменти у визначеній ним сумі стягуються до зміни матеріального і (або) сімейного стану сторін (ч.3 ст. 80 СК України), а помилково зазначив «за винятком  випадків, передбачених ст. 184 Сімейного Кодексу України», що у відповідності до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Керуючись п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2010 року змінити.

Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання з 500 грн. на місяць до 200 (двохсот) грн.. на місяць, починаючи з 24 липня 2009 року до зміни матеріального і (або) сімейного стану сторін, виключивши  із резолютивної частини рішення «за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного Кодексу України».

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили від дня його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців від дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя –

Судді :