Справа №22ц-1250/09
Категорія: 50,51,52
Головуючий по 1 інстанції Костенко А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Кияниченко Л.С.
з участю
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача Білого М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» (далі - ТОВ) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час, моральної шкоди та грошової компенсації за використаний спецодяг, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ТОВ, посилаючись на те, що 4 жовтня 2005 року він уклав з відповідачем безстроковий трудовий договір і працював охоронником.
1 вересня 2007 року відповідач уклав з ним трудовий контракт до 31 грудня 2007 року. 17 січня 2009 року відповідач запропонував продовжити контракт та підписати його з 1 січня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 15 березня 2009 року на що він не погодився, оскільки вважає укладення з ним контракту незаконним і таким, що погіршує його становище в порівнянні з чинним трудовим законодавством.
Наказом відповідача № 842 від 16 березня 2009 року позивач звільнений з роботи за п.2 статті 36 КЗпП України.
Таке звільнення позивач вважає незаконним, а тому він підлягає поновленню на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату в розмірі 781 грн. 96 коп., 2298 грн. 75 коп. за роботу в надурочний час, 842 грн. 75 коп. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, 700 грн. грошової компенсації за придбання спецодягу та 5 500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14 травня 2009 року в задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_2 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення по суті, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції - до скасування з ухваленням нового рішення відповідно до статті 311 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд виходив з того, що між сторонами відповідно до ч. 3 статті 21 КЗпП України, був укладений трудовий контракт на період з 1 вересня по 31 грудня 2007 року, оскільки ТОВ є підприємством з іноземним інвестиціями, а згідно ч.2 статті 3 КЗпП України особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Так як статутом відповідача передбачено укладання трудових контрактів з працівниками, то він діяв відповідно до вимог діючого законодавства. Зважаючи на це звільнення позивача за п.2 статті 36 КЗпП України суд визнав таким, що відповідає трудовому законодавству.
Однак з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд до спірних правовідносин неправильно застосував норми матеріального права.
По справі встановлено, що 4 жовтня 2005 року ОСОБА_2 уклав з відповідачем безстроковий трудовий договір і працював у останнього охоронцем.
1 вересня 2007 року відповідач уклав з позивачем трудовий контракт до 31 грудня 2007 року, а 17 січня 2009 року запропонував його продовжити до 15 березня 2009 року на що позивач не погодився, вважаючи укладення контракту незаконним.
Наказом відповідача № 842 від 16 березня 2009 року позивач звільнений з роботи за п.2 статті 36 КЗпП України.
Згідно ч. 3 статті 21 КЗпП України контракт - є особливою формою трудового договору і його сфера застосування визначається законами України.
П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 встановлено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.
В рішенні від 9 липня 1998 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») Конституційний Суд України висловив правову позицію про те, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.
Цим рішенням Конституційний суд України дав офіційне тлумачення терміну «законодавство», що міститься у частині третій статті 21 КЗпП України, яким визначається сфера застосування контракту як особливої форми трудового договору.
З цього приводу Конституційний Суд вирішив, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охополюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Наведене свідчить, що трудовий контракт від 1 вересня 2007 року, укладений між сторонами з порушенням статті 21 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_2 за п. 2 ч. 1 статті 36 КЗпП України не можна визнати законним і він підлягає поновленню на роботі з часу його звільнення, тобто з 17 березня 2009 року з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 2739 грн.
Оскільки позивачу за період роботи на ТОВ недоплачено заробітну плату за 476 понаднормові години, то з відповідача на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути цю заборгованість у розмірі 2298 грн. 75 коп. та компенсацію за втрачену частину заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 842 грн. 75 коп. При цьому колегія суддів погоджується з розрахунками, наданими позивачем з цього приводу (а.с. 23,24) .
Доводи позивача про те, що у табелях відпрацьованого робочого часу з листопада 2005 року по грудень 2006 року відповідачем безпідставно зменшено кількість відпрацьованого часу на 180 годин не знайшли свого підтвердження а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позивачем не надано доказів, що він за власні кошти придбавав спеціальний одяг, то його вимоги в цій частині відповідно до ч.2 статті 164 КЗпП України задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що порушене трудове право позивача завдало йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та утримання сім’ї.
Зважаючи на це з відповідача на користь ОСОБА_2 на підставі статті 237-1 КЗпП України необхідно стягнути завдану моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 500 грн.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до статті 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 травня у даній справі скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати трудовий контракт, укладений 1 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» і ОСОБА_2 незаконним.
Поновити ОСОБА_2 на посаді охоронника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» з 17 березня 2009 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 березня 2009 року по час поновлення його на роботі у розмірі 2739 грн.; недоплачену заробітну плату в розмірі 2298 грн. 75 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у
зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 842 грн. 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» в доход держави судовий збір у розмірі 59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.