АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Артеменка І.А.,  Градовського Ю.М. ,  Суворова В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м.  Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення шкоди,  заподіяної внаслідок невірно здійснених нотаріальних дій,  за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2004 року,  -

встановила:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення шкоди,  заподіяної внаслідок невірно здійснених нотаріальних дій та просив суд стягнути з приватного нотаріуса шкоду у розмірі 7294 гривні. Встановити черговість права користування автомобілем за ОСОБА_5,  стягнути з ОСОБА_3 несплачену половину вартості автомобіля,  згідно експертної оцінки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від ЗО серпня 2004 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2004 року рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення 7294 гривні - половини вартості автомобіля та визначенні черговості користування автомобілем скасовано,  та справа у цій частині направлена на новий розгляд. В іншій частині рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить постановити нове рішення,  яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду ухвали апеляційного суду відсутні виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того,  що згідно договору купівлі - продажу від 27.02.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали на Центральній універсальній біржі «Запоріжжя» автомобіль марки ВАЗ 2109, 1995 року випуску,  кузов НОМЕР_1,  двигун НОМЕР_2,  державний номер НОМЕР_3 та є співвласниками зазначеного автомобіля відповідно до свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Докази відносно заявлених ОСОБА_1 вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 - 7294 гривні - половини вартості спірного автомобіля та визначення черговості користування спірним автомобілем судом першої інстанції не досліджувались.

12 серпня 2002 року ОСОБА_3 видав довіреність на право керування та розпорядження зазначеним автомобілем на ім'я ОСОБА_6,  яку 19.08.2003 року скасував.

Головуючий у 1-й інстанції Доповідач: Артеменко І.А.- Колодіна Л.В.

Справа №33ц-569/07 Категорія ЦП: 19

Посилання ОСОБА_5 на те,  що фактично під час оформлення такої довіреності,  засвідченої приватним нотаріусом,  була укладена угода купівлі - продажу,  а також посвідчення такої угоди без другого співвласника порушила його права спростовується матеріалами справи. Із тексту доручення від 18.08.2002 року слідує,  що ОСОБА_3 надав право ОСОБА_6 керувати автомобілем та представляти його інтереси відносно правовідносин,  які обумовлені у дорученні перед третіми особами,  як це передбачено  ст.  64 ЦК України. Таким чином право власності на спірний автомобіль до ОСОБА_6 не перейшло.

Відповідно до  ст.  54 ЗУ «Про нотаріат» та «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,  затвердженою Міністерством юстиції України від 14.06.1994р. №18/5,  яка діяла на день посвідчення доручення,  нотаріус зобов'язаний перевірити відповідність змісту посвідченої ним угоди вимогам закону,  не передбачено проведення нотаріусом при посвідченні доручень перевірки документів,  які підтверджують право власності на майно,  а також витребування згоди іншого учасника спільної власності на майно,  а також витребування згоди іншого учасника спільної власності на посвідчення такого доручення.

Апеляційний суд обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення 7294 гривні -половини вартості автомобіля та визначення черговості користування автомобілем та направив справу у цій частині на новий розгляд.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування ухвали суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок апеляційного суду не спростовують.

Керуючись  ст.   ст.  332, 342 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.