Справа № 22ц-4103/10                                                      Головуючий у 1-й інстанції Яворська Н.І.

Категорія: 57                                           Суддя-доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

2010  року липня місяця 14  дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Красилюку В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  справу

за апеляційною скаргою

 управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі

Миколаївської області (далі – УПФ)

на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до  УПФ  про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. по 1 січня 2009 р., зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості та в подальшому нараховувати і виплачувати .

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2009 р. позов задоволено частково.

Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня по 31 грудня 2008 р., а також з 01 січня по 31 жовтня 2009 р. та в подальшому здійснювати нарахування та виплату мінімальної пенсії за віком у розмірі 30 %, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р.«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

         Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

                    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                    Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.,  мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, чинного на час ухвалення рішення, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд вірно задовольнив позовні вимоги з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня до 31 грудня 2008 р., з 01 січня по 31 жовтня 2009 р. та зобов’язав УПФ в подальшому здійснювати нарахування та виплату мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим, дійшовши обґрунтованого висновку про протиправні дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за 2007-2009 р.р. та зобов’язавши здійснити такий перерахунок і провести відповідні виплати, суд не зазначив в мотивувальній та резолютивній частинах рішення про нарахування і виплатити пенсії з підвищенням на 30% встановленої мінімальної пенсії за віком.

За такого постанову суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити зазначивши про задоволення позовних вимог з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня по 31 грудня 2008 р. та 01 січня по 31 жовтня 2009 р. і подальше нарахування та виплату пенсії та розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, відповідно до встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», враховуючи положення ч. 8 ст.8 ЦПК України, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки відсутність фінансування цих видатків не може бути підставою для відмови у поновленні порушених прав громадян.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Посилання апелянта на безпідставне визначення судом розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то  розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено та такий висновок відповідає положенням ч. 7 ст. 9 КАС України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів    

в и р і ш и л а  :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області  задовольнити частково.

Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2009 р. змінити.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 жовтня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та 01 січня по 31 жовтня 2009 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в подальшому здійснювати нарахування та виплату вказаної пенсії у тому ж розмірі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий :

Судді :