Справа № 22ц-4102/10                                                             Головуючий у 1-й інстанції Кріль М.Д.

Категорія: 57                                              Суддя-доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

2010  року липня місяця 14  дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Красилюку В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  справу

за апеляційною скаргою

 управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі

Миколаївської області (далі – УПФ)

на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до  УПФ  про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2007 р. по 31 серпня 2009 р., зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості та в подальшому нараховувати і виплачувати .

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 р. позов задоволено частково.

Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії за віком у розмірі 30 %, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р.«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.) з 13 жовтня по 31 грудня 2008 р. та  у розмірі 20 % вказаної пенсії з 01 січня по 31 серпня 2009 р. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

         Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.

Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалося рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Однак, пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 р. особи, що мають статус «діти війни» повинні отримувати спірне підвищення до пенсії саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, між тим позивач отримував таке підвищення в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі – Постанова КМУ № 530).

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні позовних вимог застосуванню підлягає розмір спірного підвищення до пенсії, встановлений саме Законом від 18 листопада 2004 р., а не визначений відповідачем розмір допомоги на підставі постанови КМУ № 530.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч. 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягну права, наданого Законом від 18 листопада 2004 р., є безпідставним.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, чинного на час ухвалення рішення, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування позивачу за 2008-2009 р.р. Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд вірно задовольнив позовні вимоги частково з врахуванням пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права та відсутністю законних підстав вважати, що зазначений строк пропущено з поважних причин.

Разом з цим, суд зобов’язав УПФ здійснити позивачу перерахунок до пенсії з 1 січня по 31 серпня 2009 р. у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком як дитині війни. Тоді як, відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач має право на отримання підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 %.

До того ж, зобов’язавши здійснити такий перерахунок, суд першої інстанції не зазначив в резолютивній частині постанови обов'язок провести

відповідні виплати. Тому постанова суду в цій частині слід змінити, зобов’язавши управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 13 жовтня по 31 грудня 2008 р. та з 01 січня по 31 серпня 2009 р. з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

Постанову суду в частині відмови щодо покладення обов’язку на УПФ виплачувати підвищення мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2007 р. по 13 жовтня 2008 р. позивач не оскаржував.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору і не можуть бути підставою відмови у даному позові. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів    

в и р і ш и л а  :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області  задовольнити частково.

Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 р. змінити.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 13 жовтня 2008 р. по 31 серпня 2009 р.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Снігурівському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 13 жовтня по 31 грудня 2008 р. та з 01 січня по 31 серпня 2009 р. з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий :                                                 Судді :