АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Артеменка І.А.,  Градовського Ю.М. ,  Суворова В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м.  Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним,  за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 20 січня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2004 року,  -

встановила:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 3вернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування грошової суми у розмірі 33000 гривень для покупки автомобіля дійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 20 січня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено.

З апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції звернулась ОСОБА_3 - дружина відповідача по справі,  яка просила рішення суду першої інстанції скасувати,  справу направити на новий розгляд,  посилаючись на те,  що оскаржуване рішення порушує її права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 24 липня 2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2004 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3  посилається на порушення судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того,  що вона не була стороною по справі і не має право на оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того,  ОСОБА_3  не надала суду доказів,  які б свідчили про її відношення до грошей,  які подарував ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив його ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над

іншими.

Головуючий у 1-й інстанції - Бочарніков С. О.                             Справа № 33ц-249/07

Доповіяач: АртеменкоІ.А.                                                                Категорія ЦП: 27

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування ухвали суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись  ст.   ст.  332, 342 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області

 ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення   Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 20 січня 2003 року   та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2004 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.