Справа № 22ц-4053/2007                                    Головуючий у суді 1 інстанції: Морозова Л.М.

Категорія  21                                                       Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 липня 2007 року                Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Перцової В.А. Суддів:    Пищиди М.М., Баранніка О.П. При секретарі: Кочковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Тернівського міського суду від 11 грудня 2006 року, яким з нього на користь ОСОБА_1. стягнуто в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 10 000 грн. і постановити нове рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд безпідставно частково задовольнив позовні вимоги позивача, не врахувавши вимоги норм матеріального права, відсутність передбачених законом доказів про спричинення йому матеріальної шкоди, виплату позивачу всіх встановлених законом страхових сум у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1. тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами ВАТ „Павлоградвугілля".

Згідно акту від 20 листопада 2003 року отримав професійні захворювання: пиловий бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст. ДН 2 ст.

Висновком МСЕК від 19 грудня 2003 року позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності, а також його було визнано інвалідом третьої групи безстроково.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі № 4098 від 25 грудня 2003 року йому були нараховані та сплачені страхові щомісячні виплати та одноразова допомога.

Враховуючи, що в результаті професійного захворювання позивач втратив працездатність, відчуває фізичний біль, душевні переживання, вимушений тривалий час лікуватись, застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, апеляційний суд вважає, що районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про спричинення позивачу моральної шкоди і, керуючись ст.ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", стягнув з відповідача на користь позивача страхову виплату на відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір з урахуванням обставин справи, характеру та ступеню спричинених моральних страждань.

Доводи в апеляційній скарзі про необхідність медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди не грунтуються на законі.

Посилання на відсутність доказів спричинення такої шкоди є безпідставним, оскільки в матеріалах справи є документи підтверджуючі втрату позивачем працездатності, стан його здоров'я, проходження лікування. Наявність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу не є умовою для страхової виплати.

Не може бути прийнято до уваги і те, що на 2006 рік зупинена дія норм вищезазначеного Закону щодо відшкодування моральної шкоди, так як втрата працездатності йому встановлена до 2006 року.

Тому апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка відхилити.

Рішення Тернівського міського суду від 11 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.