АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 3027 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Колесник С.І.. категорія - 37 Доповідач С.А.Кіселик
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Суржика М М
при секретарі Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Петровської селищної Ради Кіровоградської області про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом і визнання права власності на спадкове майно - автомобіль.
Позивач просив суд встановити факт, що він прийняв спадщину за заповітом, після смерті батька – ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за позивачем право власності на спадщину за заповітом.
Ухвалою Петровського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2009 року залучено до участі у розгляді справи, в якості співвідповідача, ОСОБА_4.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого залишився будинок по АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ – 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1. За життя батько склав заповіт, згідно якого будинок заповів матері позивача ОСОБА_5, а автомобіль – позивачу. Мати свою частину спадщини прийняла отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Позивач же помилково вважав, що заповіт дає йому право в будь який час переоформити право власності на автомобіль, до нотаріальної контори не звертався, однак вступив в управління спадковим майном.
Рішенням Петровського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року в позові відмовлено.
Суд першої інстанції не зміг прийняти за основу пояснення позивача, що він своєчасно вступив в управління спадковим майном батька, тобто на протязі шести місяців з дня його смерті і зробив висновок, що позивач не надав суду для підтвердження вказаних обставин справи ніяких доказів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач просив його скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначив, що суд залучив до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, однак ніякого рішення з цього приводу судом не приймалося. Суд не взяв до уваги, що на техогляд автомобіль в 1996 році та 1998 році представляв саме позивач, який володів цим автомобілем. Суд безпідставно взяв за основу рішення пояснення ОСОБА_4 щодо того, що технічним паспортом на автомобіль позивач заволодів лише через декілька років. Не звернув суд увагу і на той факт, що спадковий автомобіль більше ніж 15 років знаходиться у гаражі, на території домоволодіння позивача і що відповідач проти цього факту не заперечував.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно визначив, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст. 548, 549 ЦК України 1963 року.
Однак колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління спадковим майном.
Із матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що після смерті спадкодавця автомобіль ВАЗ – 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є спадковим майном і був заповіданий позивачу, знаходився у нього в користуванні, зберігався в гаражі на його подвір’ї.
Дана обставина ніким не спростовується.
Крім того колегією суддів шляхом огляду технічного паспорту на автомобіль встановлено, що позивачем в 1996 та 1998 роках було проведено, у відділенні ДАІ, технічний огляд цього автомобіля, про що маються відповідні відмітки.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку що позивач довів суду факт прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3, на підставі заповіту, шляхом вступу управління спадковим майном - автомобілем ВАЗ – 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1. А отже позов в цій частині підлягає задоволенню.
В той же час колегія суддів зазначає, що за наявності визнаного факту прийняття спадщини позивач у відповідності до діючого законодавства має право звернутися до нотаріальної контори із вимогою видачі йому свідоцтва про право на спадщину. За таких умов вимога про визнання права власності на автомобіль судовому розгляду не підлягає. ( пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).
А отже в частині вимог позивача про визнання за ним права власності на спадщину за заповітом - автомобіль ВАЗ – 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 провадження по справі підлягає закриттю.
Таким чином керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст. 205, 307, 309, 310, 313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності на спадкове майно – автомобіль, скасувати.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Петровської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом в частині визнання права власності на спадкове майно – автомобіль, закрити.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: