Справа № 22-4233 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Отян О.В. Доповідач: Савченко С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Вербицького В.С.
Суддів: Фомічова С.Є.,
Савченко С.О.
при секретарі: Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2010 року, винесеного державним виконавцем відділу ДВС Олександрійського районного управління юстиції Гурою В. В. Скаргу мотивувала тим, що за рішенням Олесандрівського районного суду від 03.03.2009 року при розподілу майна подружжя їй було виділено частину майна подружжя, в т.ч. і телевізор «Самсунг».
В ході виконання рішення ОСОБА_2 відмовилась від отримання телевізора через його несправність, про що написала письмову заяву.
10 березня 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Олександрівського райуправління юстиції Гура В.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки рішення суду про розподіл майна в повному об*ємі не виконано.
Ухвалою Олександрівського районного суду від 17 травня 2010 року скарга ОСОБА_2 задоволена. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована.
В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби просить ухвалу суду скасувати через її незаконність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що судом не врахована вимога ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідача, представника відділу ДВС та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, о бговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не в повному обсязі були вжиті заходи примусового виконання рішення суду, а тому його дії є незаконними.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають вимогам ч. 2ст. ст.60, п.5 ч.1 ст. 37 та ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.2 ст. 60 зазначеного Закону у випадку письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження., а п.5 ч.1 ст. 37 цього ж Закону передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання до віддіду державної виконавчої служби був переданий виконавчий лист, згідно якого ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя передані в натурі предмети домашнього обіходу, в т.ч. і телевізор «Самсунг» (а.с.26). 10 березня 2010 року державним виконавцем проведено вилучення у боржника предметів, зазначених в виконавчому листі та передано їх стягувачеві, про що свідчить акт на а.с.31. При передачі майна, стягувач ОСОБА_2 письмовою заявою відмовилась від отримання телевізора в зв’язку з його несправністю (а.с.34). В той же день державний виконавець Гура В.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.35).Виходячи з матеріалів справи, дії державного виконавця відповідають вимогам п.5 ч.1 ст.37 та ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження не може бути визнаною незаконною і такою, що підлягає скасуванню й тому, що відповідно ч.1 ст.33 зазначеного Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою встановлення чи зміну способу і порядку виконання, тобто дана норма закону передбачає право, а не обов’язок, державного виконавця звертатись до суду з заявою про зміну способі і порядку виконання рішення.
Згідно ч.2 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, дії державного виконавця не вийшли за межі його повноважень, права та інтереси Мартиненко не були порушеними а тому скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні скарги
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділу ДВС Олександрівського районного управління юстиції на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року задовольнити.
Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні скарги про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрійського районного управління юстиції Гури В.В. від 10 березня 2010 року про закінчення виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя
Судді