Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 – 4201 2010 Головуючий у 1-й інстанції – Дьомич Л.М.
Категорія – 34 Доповідач – Сукач Т.О.
УХВАЛА
Іменем України
22 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 квітня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 185 026,37 грн., 15 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні вимог до ОСОБА_3 позивачу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути на його користь: з ОСОБА_3 185 026,37 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; з ОСОБА_4 - 42 997 грн. на - моральної шкоди; з обох відповідачів солідарно судові витрати. Позивач вважає, що відповідати за завдану йому матеріальну шкоду у зв’язку з пошкодженням автомобіля «LEXUS RX 350» повинен власник автомобіля «TOYOTA AVALON» - ОСОБА_3, а за завдану моральну шкоду - ОСОБА_4, який керував цим автомобіля під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, яка підтримувала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 16 липня 2008 року близько 20 год.15 хв. на вул. Родимцева у місті Кіровограді ОСОБА_4, який керував автомобілем «TOYOTA AVALON» державний номер НОМЕР_3 що належить на праві власності ОСОБА_3, порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем «LEXUS RX 350» державний номер НОМЕР_4 власником якого є ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних ушкоджень. Станом на 07.10.2009 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 180 464,37 грн.
Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 вересня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративних порушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП і накладено штраф у розмірі 340 грн. (а.с.41).
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 4 роз’яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського володіння, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Встановлено, що в розділ «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію автомобіля «TOYOTA AVALON» державний номер НОМЕР_5 внесено прізвище ОСОБА_4 як особи, як має право керувати цим транспортним засобом (а.с.171).
За таких обставин, покладаючи відповідальність за завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду на ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив з того, що останній керував транспортним засобом на законних підставах, тому згідно з вимогами ст. 1187 ЦК України саме він, як винна особа та володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодовувати завдану матеріальну і моральну шкоду, а не ОСОБА_3
Не ґрунтуються на доказах доводи апеляційної скарги про те, що відповідати перед позивачем за завдану шкоду повинне СТО ТОВ ВЦ «Укргарантсервіс», де працював ОСОБА_4 і директором якого є ОСОБА_3 Суд з’ясував, що автомобіль «TOYOTA AVALON» державний номер НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_3 як фізичній особі, а не підприємству керівником якого він є (а.с.171).
Суд правильно відповідно до наданих доказів, встановлених обставин справи, ст. ст.23,1167 ЦК України та роз’яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн. яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді