Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 3093 2010 Головуюча у 1-й інстанції – Чохонелідзе Л.М.
Категорія – 19 Доповідач – Сукач Т.О.
У Х В А Л А
Іменем України
30 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді – Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Животовській С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПиватБанк», треті особи: рада опіки та піклування Олександрійської міської ради, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіна Ірина Володимирівна, про визнання недійсним іпотечного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПиватБанк», треті особи: рада опіки та піклування Олександрійської міської ради, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіна Ірина Володимирівна, про визнання недійсним іпотечного договору.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і просить ухвалити нове рішення про задоволення його вимог. Посилається на те, що при вирішенні спору суд не звернув уваги, що він (позивач) уклав договір іпотеки, який суперечить правам та інтересам малолітньої дитини. Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України цей договір є нікчемним, оскільки вчинений без дозволу органу опіки і піклування.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 17 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПиватБанк» в особі відділення № 31 Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПиватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на строк з 17.04.2008 року по 17.04.2018 року включно, у вигляді не поновлювальна лінія у розмірі 116 750,00 грн. на споживчі цілі та 12 500,00 грн. - на сплату страхових платежів. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 27 квітня 2004 року між ЗАТ КБ «ПиватБанк» і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого став будинок по вул. Кременчуцькій,76 в місті Олександрія (а.с.7-17).
Зазначений будинок належить позивачу на підставі договору дарування від 29 жовтня 1994 року і є його особистою власністю (а.с.21).
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач має малолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).
Як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
Встановлено, що власником спірного будинку є лише позивач, майнові права на будинок сина позивача, ОСОБА_5, відсутні, тому правильним є висновок суду про те, що при укладенні іпотечного договору вимоги ст.ст.203,215 ЦК України порушені не були.
Із технічного запису судового засідання вбачається, що заперечуючи проти позову, представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що під час укладення іпотечного договору позивачем була надана нотаріально посвідчена довідка про те, що у будинку №76 по вул. Кременчуцькій у м. Олександрії неповнолітні чи малолітні особи не проживають та не зареєстровано їх місце проживання, що було зазначено у відповідному пункті іпотечного договору.
Такі доводи представника відповідача позивачем не спростовані. Надані ним довідки свідчать про те, що його малолітній син проживає у спірному будинку на час звернення до суду із зазначеним позовом, а не на час укладення договору (а.с.22).
Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 пред’явив позов в своїх інтересах, а не інтересах дитини.
Судом з’ясовано та підтверджується матеріалами справи, що укладений між позивачем і ЗАТ КБ «ПиватБанк» в особі відділення № 31 Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПиватБанк» 27 квітня 2004 року іпотечний договір не порушує законних прав та інтересів позивача.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене відповідно до наданих сторонами доказів, спір судом по суті вирішений правильно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не ґрунтуються на законі та доказах, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для її відхилення.
Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді