Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа  № 22-2293/2010р.                     Головуючий у першій інстанції  Гармаш Т.І.

Категорія   51,53                                     Доповідач Черниш Т.В.

                                              У  Х  В  А  Л  А

                             І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

6 липня 2010року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                       головуючого – судді   Кривохижі В.І.,

                                                               суддів   Черниш Т.В.,

                                                                             Голованя А.М.,  

                                                  при секретарі    Салабай М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до заводу конструкцій швидко монтованих будівель ЗАТ «Об’єднання  «Дніпроенергобудпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення оплати за час вимушеного простою, за апеляційною скаргою позивача  на рішення Світловодського  міськрайонного суду від 12 березня 2010р.,

                                 в с т а н о ви л а:

2 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з  позовом  до заводу  конструкцій швидко монтованих будівель ЗАТ «Об’єднання «Дніпроенергобудпром» (далі- ЗКШМБ ЗАТ «ОДЕПБ») про стягнення  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, боргу по заробітній платі за час вимушеного простою.

Позовні вимоги мотивував тим, що на ЗКШМБ працював електрозварником з 3 жовтня 2007 року. 13 квітня 2009 р. був звільнений з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, однак повного розрахунку з ним не було проведено. Присуджені за рішенням Світловодського міськрайонного суду від 26 листопада 2008р. кошти-перерахована за квітень та червень 2008 р. заробітна плата- були виплачені лише в липні 2009р. Крім того, по причині запровадження на підприємстві 5-денного робочого тижня з жовтня 2008р. по квітень 2009 р., він 384 робочих години перебував у вимушеному простої, проте цей час йому не оплачено.

Посилаючись на такі обставини, просив стягнути з відповідача середній заробіток  за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також 2439 грн.68 коп. за час  простою з розрахунку 9грн.53 коп. його погодинної тарифної ставки. Обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству по виплаті йому коштів, покласти на службову особу, винну в порушеннях КЗпП.

Світловодський міськрайонний суд ухвалами від 29 жовтня та 1 грудня 2009 року залучив  до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача директора заводу Золотаревського Г.М. та співвідповідачем- ЗАТ «Об’єднання Дніпроенергобудпром» як юридичну особу, структурною одиницею якого є завод КШМБ(а.с.47,63).

Рішенням  суду від 12 березня 2010р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставив питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначав, зокрема, що поза увагою суду залишилось порушення відповідачем вимог ст. 56 КЗпП, не враховано того, що він, позивач, писав заяву про згоду на запровадження  неповного робочого часу під тиском адміністрації. Суд безпідставно не застосував  положення ст. 117 КЗпП. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, стягнути 3735грн.76 коп. за час затримки розрахунку при звільненні та 1524 грн. 80 коп. за час простою.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що  наказом №7/К-1 від 13 квітня 2009 року ОСОБА_3Я, який працював  на заводі КШМБ електрозварником ручного зварювання, звільнено з роботи за п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП- за скороченням чисельності працівників (а.с. 37-38). Того ж дня з ним був проведений розрахунок, виплачено 4769 грн. 10 коп. та 861 грн.17 коп. за відповідними відомостями (а.с. 39,40).

Відмовляючи  у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати  перерахованих сум заробітної плати за рішенням Світловодського міськрайонного суду від 26 листопада 2008р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 7 квітня 2009 року, суд правильно визнав, що фактично позивачем порушувалось питання про стягнення сум за невиконання  судових рішень, і в позові відмовив, оскільки трудовим законодавством і, зокрема, ст. 117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень по трудових спорах.

З дотриманням вимог матеріального та процесуального права суд вирішив спір і в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою.

Поняття простою законодавчо визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).

Судом встановлено, що за відповідними наказами по підприємству  за погодженням з профспілковим комітетом протягом жовтня 2008р.-квітня 2009 року були внесенні зміни до графіку роботи заводу КШМБ в частині норми робочого часу. Працівників підприємства, в тому числі позивача, було переведено на неповний робочий тиждень (а.с.12-19).

Введення тимчасово  неповного робочого часу передбачено ч. 3 ст. 32 КЗпП та п. 3.18 колективного договору ЗАТ «ОДЕБП»,  було обумовлене випадками зменшення обсягів виробництва, важким фінансовим становищем, які не залежали від адміністрації підприємства. Накази ОСОБА_3 не оскаржував, він подавав заяву про переведення його на роботу на умовах неповного робочого часу(а.с.36). Доводи про написання такої заяви під примусом, є безпідставними.

Виходячи зі змісту ст. 56 КЗпП тривалість неповного робочого часу не обмежується і може встановлюватись як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.  Оплата праці  в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Відмовляючи в задоволенні зазначеної позовної вимоги, суд достатньо повно з’ясував фактичні обставини, перевірив доводи сторін, дав належну юридичну оцінку доказам  і правильно встановив, що не мав місце час простою на підприємстві за вказаний позивачем період часу в розумінні ст. 34 КЗпП. На  заводі КШМБ були запроваджені зміни в організації виробництва та умов праці, за таких змін позивач погоджувався працювати.

 Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку  суду про відсутність правових підстав для задоволення  заявлених ОСОБА_3 позовних вимог.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, передбачених ст. 309, 311 ЦПК України підстав для його скасування чи зміни не встановлено.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                            У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді