Справа № 22ц-8953 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Гайдар А.В.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.
за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 13 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі ДП) «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 13 травня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 і на його користь з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» стягнуто у відшкодування моральної шкоди 7000 грн., стягнуті на користь держави судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просив частково скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути на його користь 93000 грн., оскільки суд першої інстанції безпідставно істотно зменшив суму відшкодування за заподіяну моральну шкоду здоров’ю, не врахував його страждання, не повно з’ясував обставини справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглянути справу у відсутність представника і залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач з 1 лютого 1982 року працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах і зокрема у відповідача , отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 3 березня 2009 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи. Ушкодженням здоров’я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, і зокрема у відповідача, в небезпечних та шкідливих умовах. Під час роботи отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 3 березня 2009 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та визнано інвалідом третьої групи .
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена санітарно-гігієничною характеристикою умов праці, актом розслідування санітарно-гігієничного стану робочого місця, актом розслідування хронічного професійного захворювання від 27 січня 2009 року, в яких встановлена вина відповідача у виникненні професійного захворювання.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин , в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Визначений судом розмір моральної шкоди 7000 гр. відповідає тяжкості ушкодження здоров’я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров’я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і , виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 13 травня 2010 року з алишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції – Верховного Суду України.
Головуючий Судді