Справа № 22ц - 8946 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Дундар І.О.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пшеничної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 травня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 травня 2010 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області стягнуто на користь ОСОБА_3 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки Законом України № 717 від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105, а тому потерпілий не має право на призначення і виплату грошової компенсації за моральну шкоду, а суд ухвалив рішення, яке суперечить діючому законодавству. Суд не з'ясував всі обставини справи і не навів доказів в підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу, відсутній висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди, і доказів про її наявність позивач суду не надав. Пропущені строки на звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України.
Представник апелянта Пшенична Т.О. в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах і при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання, внаслідок чого висновком МСЕК від 4 листопада 2002 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 25 % безстроково.
Суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн., послався на те, що згідно зі ст.ст.1,21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. І не взяв до уваги посилання відповідача на те, що з 20 березня 2007 року виключено дію цих статей закону, що регламентували порядок відшкодування потерпілим сум моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд дійшов висновку, що внаслідок ушкодження здоров'я позивачу заподіяна моральна шкода, яку відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати, а тому суд стягнув на користь позивача 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду є правильним і відповідає вимогам закону.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
В судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач працював підприємствах вугільної промисловості і при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання, внаслідок чого висновком МСЕК від 4 листопада 2002 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 25 % безстроково.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Посилання представника відповідача на те, що Законом України № 717 від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105, а тому потерпілий не має право на призначення і виплату грошової компенсації за моральну шкоду, - не можна визнати правильним.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди, заподіяної до їх прийняття.
Встановивши, що висновками МСЕК від 4 листопада 2002 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 25 % безстроково, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог статей 1, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, порушення нормального укладу життя й визначив таке відшкодування в розмірі 8000 грн..
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий :
Судді: