УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 ц /3201 Головуючий у 1-й інстанції Бичківська К.Г.
Категорія 57 Доповідач Зарицька Г.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича С.В.
при секретарі Пюрі Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення доплати до пенсії, передбаченої Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2010 року
встановила:
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірними.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 1195 грн. 20 коп. За період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просить постанову скасувати та залучити по справі у якості співвідповідача орган Державного казначейства України та зобовязати його виділити та перерахувати необхідні кошти управлінню Пенсійного фонду України в Лугинському районі для виплати зазначеного підвищення до пенсії. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до 6 Закону України від 18 листопада 2004 року №2195-1У „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.2 ст.3 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області у 2008-2009 роках, у порушення вимог 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виплачувалося підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком (а.с.6).
Вирішуючи спір, суд правильно виходив з вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та обґрунтовано визнав дії управління щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному цим Законом, неправомірними і стягнув з відповідача на користь позивача 1195 грн. 20 коп. підвищення до пенсії у межах строку позовної давності за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України є безпідставними, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду, оскільки судом не ухвалене рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм матеріального права є також безпідставними.
Доводи апелянта щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача органу Державного казначейства України не можуть бути взяті до уваги, оскільки проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відхилити.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча Судді: