Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: С.С. Колос, В.С. Вавшко,
при секретарі Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ЗАТ «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 12 квітня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом ОСОБА_5 звернувся в суд 5 листопада 2009 року. В ході розгляду справи збільшував вимоги та уточнював їх.
Зазначав, що 23 листопада 2003 року він уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_6 Шлюб зареєстрований у Вінницькому РАГС (а/з №3185).
Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2007 року шлюб було розірвано. Спільних дітей від шлюбу немає.
За час перебування у шлюбі ними було набуто таке майно:
квартира за адресою : АДРЕСА_1, 120, яка зареєстрована за ОСОБА_6;
приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, проспект Коцюбинського,18, яке в даний час зареєстровано за ОСОБА_7;
земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Вінницькі Хутори, вул.8 березня, 30, в даний час зареєстрована за ОСОБА_8;
земельна ділянка, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, площею 0,4120 га , для ведення комерційної діяльності, зареєстрована за ОСОБА_6;
автомобіль Мерседес – Бенц 310D, 1999 року випуску, дата реєстрації 19 грудня 2006 року, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_6
Зазначав, що після розірвання шлюбу вони домовились, що ОСОБА_6 сплатить йому вартість Ѕ частини майна нажитого під час шлюбу. Проте відповідачка тривалий час не виконує своєї обіцянки, а тому він вимушений звернутись до суду з позовом щоб не пропустити строку позовної давності.
Посилаючись на положення статей 60 та 70 СК України позивач вказує, що має право на Ѕ частину вказаного майна, а тому просив :
визнати за ним право власності на Ѕ частину жилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 120;
визнати частково недійсним договір купівлі – продажу приміщення офісу - магазину промислової групи товарів, що знаходиться за адресою : м. Вінниця, проспект Коцюбинського,18, укладений 11 вересня 2008 року між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_7;
визнати за ним право власності на Ѕ частину приміщення офісу - магазину промислової групи товарів, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, проспект Коцюбинського,18, яке зареєстроване за ОСОБА_7;
визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, вул. 8 березня, 30, укладений 10 червня 2008 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_8;
визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, вул. 8 березня, 30, яка зареєстрована за ОСОБА_8;
визнати за ним право власності на ј частини земельної ділянки, площею 0,4120 га , для ведення комерційної діяльності, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, яка зареєстрована за ОСОБА_6;
визнати за ним право власності на Ѕ частину автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, дата реєстрації 19 грудня 2006 року, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_6
Просив також стягнути судові витрати з відповідачки на його користь.
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 11 грудня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_8 з підстав, що остання купила 10 червня 2008 рок у ОСОБА_6 земельну ділянку в с.Вінницькі Хутори, по вул. 8 березня, 30 без згоди позивача (а.с.94).
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору притягнуто ЗАТ «ОТП Банк» як іпотекодержателя приміщення офісу-магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці.
В судовому засіданні у суді першої інстанції 8 квітня 2010 року позивач зменшив позовні вимоги в частині вимог про визнаня за ним права власності на Ѕ частину жилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 120. В решті вимоги підтримав та просив задовольнити.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 12 квітня 2010 року позов ОСОБА_5 залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заявлені вимоги, крім тих, від яких відмовився у суді першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про відсутність спільної сумісної власності подружжя, у зв’язку із чим неправильно вирішив справу. Вказує на те, що суд прийшов до такого висновку взявши до уваги неналежні докази.
Зазначає, що при реєстрації автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 19 грудня 2006 року, він, як чоловік відповідачки, за взаємною згодою був зазначений у технічному паспорті на автомобіль, що спростовує висновки суду та показання свідків про те, що шлюб існував формально з кінця літа 2006 року.
Вказує на те, що гроші з його депозитного рахунку в сумі 462 368, 71 грн. використовувались в інтересах сім’ї, в тому числі для покупки автомобіля Мерседес – Бенц та для погашення кредиту взятого для придбання квартири по просп. Коцюбинського, 18 в м. Вінниці. Суд дійшов неправильного висновку, взявши до уваги лише пояснення відповідачки, про те, що ці гроші використались на його особисті потреби.
Представник відповідача заперечувала доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 червня 2007 року шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, зареєстрований 23 листопада 2003 року у Вінницькому РАГС (а/з №3185), розірвано. Від шлюбу дітей немає.
Судом першої інстанції встановлено, що спільна сумісна власність подружжя, яка підлягає поділу, відсутня, а тому суд відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відмовляючи повністю у задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення його позову, оскільки відсутня спільна сумісна власність подружжя.
Повністю з такими висновками суду погодитись не можна.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, дата реєстрації 19 грудня 2006 року, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_6, а також визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлового приміщення офісу – магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці, яке придбано в період шлюбу як житлове приміщення та переобладнано в нежитлове, суд помилково виходив із того, що вказане майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач немає права на його поділ.
В цій частині рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому у цій частині рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до правил статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Отже, виходячи із вказаних принципів цивільного законодавства та цивільного судочинства рішення суду має бути насамперед справедливим і неупередженим.
Оскаржуване рішення суду, у зазначеній вище його частині, не можна визнати справедливим і неупередженим.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, автомобіль Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, придбаний та зареєстрований в період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у шлюбі. Відповідно до відомостей техпаспорта на автомобіль, він зареєстрований 19 грудня 2006 року на ОСОБА_6, а в графі «особливі відмітки» зазначено, що право керувати автомобілем має ОСОБА_5 (а.с.9 – техпаспорт, а.с.43 – облікова картка приватного ТЗ АВ 9159 АІ).
Відповідно правил ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Немає підстав вважати, що вказаний вище автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Протилежні висновки суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованими і такими, що відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Так, висновки про придбання зокрема автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в період фактично припинених шлюбних відносин, зроблені у порушення правил частини 3 та 4 статті 10, а також статей 58-61 ЦПК України, такі висновки суперечать правилам ст. 60 СК України.
Суд при цьому не встановив обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, через які спростовується презумпція спільності майна подружжя, передбачена вказаною статтею 60 СК України.
Суд не придав значення при цьому обставинам щодо матеріальних можливостей кожного із подружжя, враховуючи, що відповідачка заперечує право позивача на все майно.
Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами відповідачка ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 працювала інспектором виробничого навчання на Вінницькому хлібокомбінаті, майстром виробничого навчання на ДП «Вінницяхліб», паспортистом в гуртожитку ВАТ «Концерн Хлібпром» (а.с.130).
Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_5 в період з 26 листопада 2001 року по 2 березня 2009 року працював заступником генерального директора ВАТ «Вінницяхліб», заступником та директором підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб», заступником директора по виробництву ТОВ «Гніванський шиноремонтний завод» (а.с.139-148).
Крім того, ОСОБА_5 є учасником (співзасновником) ТОВ «Криковецьке», де має відповідні права на отримання прибутку від діяльності товариства (а.с.174-187).
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд вирішуючи спір між подружжям про майно, має зокрема з’ясовувати джерело і час придбання спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.
Не враховуючи презумпції спільності майна подружжя, передбаченої статтею 60 СК України, судом першої інстанції при цьому не наведено в рішенні які саме джерела мала відповідачка ОСОБА_6 придбавши все спірне майно без допомоги іншого із подружжя.
Судом першої інстанції також не було встановлено, що один із подружжя має значні прибутки не пов’язані з постійною роботою, які дають підстави вважати, що за рахунок саме цього із подружжя придбано все майно.
За таких обставин немає підстав вважати, що ОСОБА_6 мала більші матеріальні можливості від свого чоловіка ОСОБА_5 під час перебування з ним у шлюбі, чи мала значні особисті доходи, щоб придбати самостійно за власні кошти автомобіль Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, а також приміщення офісу – магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці. Останній куплений, як вбачається із Свідоцтва №898 про право власності на офіс-магазин промислової групи, виданого взамін договору купівлі – продажу квартири - 3 жовтня 2006 року (а.с.115).
Оскільки такого не встановлено і не вбачається із матеріалів справи, то слід вважати, що автомобіль Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, а також приміщення офісу – магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці є їх спільною сумісною власністю подружжя і відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу цього майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як встановлено, шлюбного договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не укладалось. Не існувало між ними і домовленості про інший поділ спільного майна.
Щодо вимог позивача про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу приміщення офісу - магазину промислової групи товарів, що знаходиться за адресою : м. Вінниця, проспект Коцюбинського,18, який як встановлено був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та який остання без згоди ОСОБА_5 продала ОСОБА_7, згідно із договором купівлі - продажу від 11 вересня 2008 року після розірвання шлюбу (а.с. 53), то такі вимоги не можуть бути задоволеними в силу того, що покупець є добросовісним набувачем, а тому немає підстав визнати цей договір недійсним, позбавивши таким чином покупця права власності на половину цього приміщення не вирішивши питання про повернення йому грошей за цю частину. Крім того вбачається, що за звичайних умов покупець не мав бажання купувати половину приміщення магазину, оскільки це утруднило б його використання за призначенням.
Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_6, продавши без згоди ОСОБА_5 вказане приміщення офісу - магазину, діяла недобросовісно та у порушення правил ч. 2 ст. 68 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 68 СК України розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно абзацу 2 п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд має враховувати при поділі вартість майна, яке один із подружжя відчуждив проти волі іншого із подружжя або приховав його.
За таких обставин суду слід врахувати при поділі майна вартість проданого ОСОБА_6 проти волі ОСОБА_5 вказаного вище приміщення офісу - магазину у м. Вінниці по проспекту Коцюбинського, 18.
Згідно договору купівлі продажу приміщення офісу - магазину в м. Вінниці по проспекту Коцюбинського,18, укладеного 11 вересня 2008 року між продавцем ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.53-54), вартість цього магазину становила на час продажу 572 500, 6 грн. Половина цієї вартості відповідно становить 286 250,3 грн.
Через відсутність іншого майна, достатнього щоб врахувати при поділі вартість відчуженого майна без згоди ОСОБА_5, суд дійшов до висновку, що за таких обставин не буде суперечити закону та буде відповідати справедливому вирішенню цього спору, якщо на користь позивача буде стягнуто з відповідачки половина вартості проданого нею без згоди ОСОБА_5 приміщення офісу - магазину в м. Вінниці по проспекту Коцюбинського,18, враховуючи неможливість по іншому захистити порушене право ОСОБА_5
За таких обставин з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 слід стягнути 286 250,3 грн. - половину вартості приміщення офісу - магазину в м. Вінниці по проспекту Коцюбинського,18 отриманої ОСОБА_6 від його продажу 11 вересня 2008 року.
В цій частині судове рішення про відмову у позові слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог частково.
В решті судове рішення є обґрунтованим та скасуванню чи зміні не підлягає.
Отже суд першої інстанції дійшов до таких висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішених судом вказаних вище позовних вимог.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин рішення суду частково підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 63, 68, 70, 71 СК України, ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 12 квітня 2010 року у цій справі скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, дата реєстрації 19 грудня 2006 року, державний номер НОМЕР_1, а також про визнання за ним права власності на Ѕ частину нежитлового приміщення офісу – магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці.
У цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину автомобіля Мерседес – Бенц 310 D, 1999 року випуску, дата реєстрації 19 грудня 2006 року, державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 286 250, 3 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч двісті п’ятдесят гривень 30 коп.) як половину вартості проданого нею приміщення офісу – магазину по проспекту Коцюбинського,18 в м. Вінниці.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис / С.С. Колос
/підпис/ В.С. Вавшко
З оригіналом вірно: