ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 липня 2010 р.           Справа № 2-а-2235/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання:   Задерей І.В.,  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача :   Сидорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1   

до:   Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробі Державної податкової адміністрації у Вінницькій області  

про: визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій №0206662800-21 та №0206672800-21 від 29 квітня 2010 року, мотивуючи позовні вимоги наступним.

За результатами позапланової виїзної перевірки щодо дотримання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами проведеною працівниками відповідача складено акт перевірки № 136/02/32/2-2254407689 від 20.04.2010 року, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані рішення №0206662800-21 та №0206672800-21 від 29 квітня 2010 року про застосування фінансових санкцій, за порушення ст.ст. 15, 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Позивач не погоджується з винесеними рішеннями, оскільки відповідачем при здійснені перевірки не було прийнято до уваги, що ОСОБА_1 після закінчення строку дії попередньої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснила всі передбачені законом дії для отримання нової ліцензії, зокрема, подала заява про видачу ліцензії та провела оплата за саму ліцензію, хоча на момент перевірки її ще не отримала. У зв’язку із цим, на думку останньої, вона могла здійснювати роздрібну торгівлю вищезазначеними товарами, так як здійснила всіх заходів для отримання ліцензії.

Крім того, господарській одиниці позивача надано статус буфету (заклад громадського харчування), а це у свою чергу надає їй право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольних напоїв на розлив, чого відповідачем при здійсненні перевірки також враховано не було.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем в порушення чинного законодавства України безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові.

В ході розгляду справи зазначили, що прийняті рішення вважають необґрунтованими, а тому просять їх скасувати.

Представник відповідача заперечував проти заявленого позову, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведення перевірки та зафіксованих в Акті перевірки, а саме за порушення ст.ст. 15, 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.  Заперечення відповідача долучені до матеріалів справи вхід. №14860 від 12.07.2010 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані у справу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №392850 від 24.09.2008 року (а.с.5)

20 квітня 2010 року працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на підставі направлення №64 від 20.04.2010 року проведено перевірку магазину «Меркурій»,  який знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вул. Вінниченка, 16, що  належить  СПД ОСОБА_1, з питань дотримання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової та роздрібної торгівлі алкогольними

За результатами перевірки складено акт перевірки № 136/02/32/2-2254407689 від 20.04.2010 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.15, 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії та продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що немає статусу громадського харчування (а.с.11-12).

29 квітня 2010 року відповідачем щодо позивача були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій №0206662800-21 на суму 6800 гривень та №0206672800-21 на суму 1700 гривень (а.с.9, 10).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики, щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами на території України, визначає Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” вiд 19.12.1995  № 481/95-ВР.

Згідно частини 10 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” (далі-Закон), роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками,  за наявності у них ліцензій.

Стаття 17 зазначеного Закону, визначає відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними  напоями та тютюновими виробами, згідно якої посадові особи і громадяни притягаються до  відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 2.06.2003 року затверджено “Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Пунктом 6 цього Порядку визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Наказом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 113 від 20.06.2007 року (зі змінами та доповненнями) затверджено “Інструкцію про порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування штрафних санкцій”.

Пунктом 2.8 цієї Інструкції встановлено, що розгляд справи та прийняття рішення здійснюються у термін чотирнадцяти робочих днів з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог законодавства щодо умов провадження діяльності, що ліцензується, чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. У разі необхідності отримання додаткових доказів по справі, термін розгляду матеріалів може бути продовжено на більш  тривалий строк, але не більше сорока п’яти днів”.

Згідно пункту 2.9 Інструкції матеріали, які є підставою для застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства щодо умов провадження діяльності, пов’язаної із виробництвом та оптовою торгівлею спиртом, алкогольними напоями чи тютюновими виробами, у п’ятнадцятиденний термін з моменту їх складання чи реєстрації формуються посадовими особами регіонального управління Департаменту в окрему справу та разом з висновком щодо обґрунтування порушення та розміру штрафу і документами, які підтверджують факт порушення, направляються до Департаменту для прийняття відповідного рішення. Термін направлення матеріалів перевірки до Департаменту може бути продовжений до 45 днів у випадку необхідності витребування додаткових матеріалів, які підтверджують факт порушення.

З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано встановлений законодавством України порядок прийняття рішення про застосування фінансових санкцій та відсутні порушення, про які зазначає позивач, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, суд вважає правомірним застосування штрафної (фінансової) санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій у сумі 1700 грн.

У зв’язку із викладеним, позовні вимоги щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0206672800-21 на суму 1700 гривень задоволенню не підлягають.

Що ж стосується позовних вимог щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0206662800-21 на суму 6800 гривень за порушення ст. 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що немає статусу громадського харчування), суд виходить із наступного.

В силу статті 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95  продаж  алкогольних  напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та   спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського  харчування, підприємств з універсальним   асортиментом  товарів.

Підставою для застосування Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області фінансових санкцій за порушення СПД ОСОБА_1 вимог ст. 15-3 зазначеного вище Закону було продаж алкогольних напоїв на розлив у її магазині «Меркурій»,  який знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вул. Вінниченка, 16.

Однак, з таким твердженням відповідача погодитись не можна за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із Наказу Управління торгівлі та побутового обслуговування населення Вінницької обласної державної адміністрації від 04 квітня 2000 року №40 підприємству громадського харчування «Меркурій» приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 підтверджено статус – буфет.

Відповідно до пункту 4.2.2  Наказу Державного комітету статистики України від                  24.10.2005 N 327 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства» буфет  (кіоск)  -  різновид об'єкта ресторанного господарства, що не має кухні і  призначений для швидкого обслуговування споживачів гарячими і прохолодними напоями, бутербродами, курами-гриль, холодними стравами і закусками, хлібобулочними і кондитерськими виробами і деякими гарячими і солодкими стравами нескладного приготування. Буфети організовуються при виробничих  підприємствах,  школах та  інших  навчальних,  лікувальних  закладах,  при  готелях,  при спортивних спорудах,  вокзалах,  на річкових і морських суднах,  у зонах масового відпочинку тощо.

Пунктом 2.2 цієї Інструкції встановлено, що ресторанне господарство - вид  економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або  без  нього в закладах  (об'єктах) ресторанного господарства.

З системного аналіз наведеного вище нормативного документу вбачається, що буфет належить до суб’єкта господарювання громадського харчування, відтак його власник має усі правові підстави здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

З урахуванням встановлених у справі обставин та на підставі аналізу чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо винесення рішення про застосування фінансових санкцій №0206662800-21 на суму 6800 гривень за порушення ст. 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” є не правомірними.

А тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а зазначене рішення – скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, відповідач не довів правомірність свого рішення про застосування фінансових санкцій №0206662800-21.

Здійснення правосуддя в адміністративних судах України  базується на принципах адміністративного судочинства. Одним з них є принцип диспозитивності.

Так, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з розподілом судових витрат відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Ч. 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачеві судом задоволено одну позову вимогу із двох (що становить 50% від заявлених позовних вимог), сплачений нею судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України у розмірі 1,7 гривень (3,4 х 1/2 = 1,7).  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області від 29 квітня 2010 року №0206662800-21.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 гривні 70 копійок.  

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   15.07.10р.  

Суддя          Сауляк Юрій Васильович  

15.07.2010