Справа №11а-2032 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Дундар І.О. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2007 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Свіягіної І.М., Черкащина М.В.

з участю прокурора Красної К.О.

розглянув   у   відкритому  судовому  засіданні  в  місті   Донецьку   справу   за

апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Калінінського районного суду

м.Горлівки від 13 березня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця і мешканця м.Горлівки Донецької області, раніше судимого: 1) 12.05.2000 р. за ст.81 ч.І КК України 1960 року на 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку відповідно до ст.46-1 КК України 1960 року 2) 3.11.2000 р. за ст.140 ч.2, 208 КК України 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі 3)

2004                        р. за ст.ст. 185 ч.3, 309 ч.І, 70 КК України   на   4   роки   позбавлення   волі   5)

2005                        р. за ст. 185 ч.3, 70 ч.4 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого     з     місць     позбавлення     волі

2006                        р. умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 8 днів

засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст. 187 ч.3 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. Відповідно до ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Центрально-міського районного суду м.Горлівки від 11.02.2005 року і остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2. задоволено частково і постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2. 700 гривень на відиікодування матеріальної шкоди і 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1судові витрати у сумі 294 гривні 19 копійок.

ОСОБА_1визнано винним у вчиненні таких злочинів.

12 листопада 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1в м.Горлівці, застосовуючи до ОСОБА_3. насильство, яке не було небезпечним для житія чи здоров'я останнього, відкрито, повторно викрав телевізор вартістю 200 гривень, який належав потерпілому.

17 листопада 2006 року приблизно о 2-й годині 40 хвилин він же, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою з особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, з метою вчинення розбійного нападу проникли в будинок АДРЕСА_2у м.Горлівці, де напали на потерпілу ОСОБА_2., яка є інвалідом першої групи. Під час нападу ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном ОСОБА_2на загальну суму 920 гривень.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, посилаючись на те, що суд не врахував у повній мірі усі обставини, які пом'якшували покарання, через що воно призначено йому надмірно суворим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію і залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочинів, за які його засуджено, в апеляції ним не оспорюються. Фактичні обставини вчинення злочинів не оспорювались засудженим і в суді першої інстанції через що справа була розглянута відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. Тому згідно положень ст.365 КПК України підстави для перевірки вироку в цій частині у апеляційного суду відсутні.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 є особою, яка неодноразово судима за вчинення умисних злочинів, що він знову вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини. В якості обставин, які обтяжували покарання, суд обгрунтовано, відповідно до вимог ст.67 КК України визнав те, що злочини вчинені у стані алкогольного сп'яніння, а один з них - щодо особи похилого віку, що перебувала в безпорадному стані. Разом з тим, суд врахував і обставини, які пом'якшували покарання засудженого, зокрема те, що він повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому.

Покарання за ст. 187 ч.3 КК України призначено йому у межах, близьких до мінімальних, а покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Оскільки ці злочини вчинені засудженим під час умовно-дострокового звільнення від покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, до знов призначеного покарання суд відповідно до вимог ст.71 КК України частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком.

Тому покарання призначено ОСОБА_1у відповідно до вимог ст.65 КК України, а доводи апеляції засудженого про його надмірну суворість не можуть бути визнані обгрунтованими.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Калінінського районного суду м.Горлівки від 13 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.