Справа 22ц-10021\2007                                Головуючий в 1 інстанції Князева Н.В.

Категорія 44 \3\                                             Доповідач Митрофанова Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: судді Неклеси В.І.

суддів: Митрофанової Л.В.,Братіщєвої Л.А.

при секретарі: Бондаренко І.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

18.01.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3

про стягнення матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини відповідачки ОСОБА_3, яка проживає у квартирі НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, у серпні 2003 року було забито каналізаційну трубу між їх квартирами. Працівники ЖЕУ ВАТ «ІнГЗК» вимушені були демонтувати каналізаційну трубу, внаслідок чого у ванній кімнаті його квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, була пошкоджена кахельна плитка, каналізаційна розводка, унітаз. На ремонт та заміну вищевказаної сантехніки ним: було витрачено 653 грн.

Крім того, у листопаді 2004 року у квартирі відповідачки порвався водопровідний шланг, із-за чого відбулося залиття його квартири. На придбання будівельних матеріалів він витратив 103,50 грн. та вартість самих ремонтних робіт - 250 грн.

Тому, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 1054 грн. суму матеріальної шкоди, що складається із вартості інструментів, ремонтних матеріалів та ремонтної роботи.

Так як винними діями відповідачки йому було спричинено незручності, вимушений був цілий рік ремонтувати квартиру після затоплення, просив суд стягнути з відповідачки на його користь 6000 грн. моральної шкоди.

У січні 2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачки на його користь -3326,20 грн. суму матеріальної шкоди, 256 грн. витрати на проведення експертизи, компенсацію втраченого заробітку -950 грн. за період 25.01.2005 року-03.02.2006 року, 160 грн. оплата правової допомоги, 6000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 85,30 грн. - суму матеріальної шкоди, 50 грн. - моральну шкоду, судові витрати - 160,80 грн., а всього-296,10 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, а справу направити в суд першої інстанції на новий розгляд, так як суд при ухваленні рішення не звернув уваги на ті обставини, що відповідачка визнавала позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди частково - в сумі 500 грн., суд не притягнув в якості сторони Житлово-комунальне підприємство №28 м. Кривого Рогу, яке зобов'язане обслуговувати будинок сторін та стягнув суму моральної шкоди з порушенням вимог матеріального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування позивачеві матеріальної та моральної шкоди, згідно вимог ст..ст. 1166,1167 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст..10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом;

Тому, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про відшкодування позивачу матеріальної шкоди у сумі 85,30 грн., яка доведена позивачем, є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на усунення наслідків демонтажу каналізаційної труби, оскільки судом не встановлено та не доведено позивачем, що така шкода позивачу завдана діями \бездіяльністю\ відповідачки ОСОБА_3

На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив в цій частині рішення яке відповідає вимогам закону.

Однак, визначаючи розмір суми моральної шкоди суду першої інстанції слід було керуватися роз'ясненнями п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди", де вказано, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в заподіянні. Зокрема, суд

повинен   з'ясувати,   чим   підтверджується   факт   заподіяння   позивачеві

моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями \бездіяльиістю\ вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши вину відповідачки у заподіянні шкоди та визначаючи розмір моральної шкоди, не в повному обсязі врахував конкретні обставини по справі, пов'язані з ними фізичні та моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках і наслідків, що наступили, а тому колегія суддів вважає необхідним відповідно до п.3 ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди - 1000 грн.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що при ухваленні рішення суд не взяв до уваги тих обставин, що відповідачка визнавала позов частково-суму матеріальної шкоди -500 грн. та не залучив до участі у справі в якості сторони Житлово-комунальне підприємство №28 м. Кривого Рогу - безпідставні та спростовуються висновками суду і матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення суми моральної шкоди скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ст.309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 -50 грн. суми моральної шкоди- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 \одну тисячу\ грн. - моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.