ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м. Запоріжжя
(11 год. 05 хв.)
Справа № 2а-3677/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Артоуз О.О.
при секретарі судового засідання Гнідой А.В.
за участю представника позивача: Бобул Г.Є.
відповідача: Горобченко В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька
механізована колона № 1»
до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Запоріжжя
про: визнання незаконним, скасування акту та зобов’язання
вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колонна № 1» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання незаконним та скасування акту № 211 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.05.2010 та зобов’язання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію ТОВ «Запорізька механізована колона №1» платником податку на додану вартість від 26.05.2010.
Ухвалою суду від 23.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3677/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.07.2010.
В позовній заяві вказано, що відповідно до акту № 211 від 26.05.2010 комісією ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану ТОВ «Запорізька механізована колона №1». Підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є факт виписування позивачем податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, що є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ відповідно до п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Вказаний акт був отриманий позивачем 03.06.2010.
Також зазначено, що незрозуміло, яким чином комісія встановила факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість не задекларував податкові зобов’язання. Натомість позивач стверджує, що по-перше задекларував свої податкові зобов’язання у повному обсязі; по-друге, перелік підстав для припинення (анулювання) реєстрації платника податку на додану вартість згідно пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає і такої умови анулювання реєстрації, як встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання, не містить; по-третє, розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р, на яке посилається ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в акті про анулювання реєстрації платника податку, втратило чинність до складення оскаржуваного акту на підставі Розпорядження КМУ №1701-р від 19.05.2010.
Крім того зазначено, що на офіційному сайті ДПА України датою анулювання свідоцтва ТОВ «Запорізька механізована колонна № 1» зазначено 25.05.2010, в той час, як акт про анулювання складений тільки 26.05.2010.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав викладених в запереченнях. Крім того, зазначає, що розпорядження КМУ від 09.09.200 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» набрало чинності з 09.09.2009. У зв’язку із цим, нори зазначеного розпорядження застосовуються, починаючи з 09.09.2009, до всіх операцій платників податку на додану вартість, в тому числі і до операцій з виписування та обліку податкових накладних, незалежно від дати виписки податкових накладних. Вказує, що п. 3 вказаного розпорядження передбачено, що у разі виявлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, реєстрація платників податку на додану вартість анулюється. Зазначає, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя при звірці показників податкової звітності по ТОВ «Запорізька механізована колона №1» за результатами автоматизованого співставлення, встановлено факти декларування податкових зобов’язань менше, ніж податкового кредиту за період березень-квітень 2010 року на загальну суму 597 575 грн. 98 коп. У зв’язку із цим вказує, що свідоцтво платника податку на додану вартість позивача було анульовано на підставі п. п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону «Про податок на додану вартість». На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю. Щодо зазначеної дати 25.05.2010 анулювання свідоцтва позивача на сайті ДПА України та дати, яка зазначена в акті про анулювання, вказав, що це технічна помилка. Та зазначив, що ДПІ в Ленінському районі на адресу позивача направила лист про виправлення помилки в акті про анулювання.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.
Згідно п.п. «в» п.9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000.
Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість, якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Як зазначено в акті про анулювання платника податку на додану вартість №211 від 26.05.2010 анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, було здійснено на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів (обов`язкових платежів)» у зв’язку з встановленням факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання.
Судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення «в» п.п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання.
Конструкція п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не дає підстав для застосування розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів». Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини» з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.
До того ж, розпорядження КМУ від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів» втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 № 1071-р. Дата набрання чинності 19.05.2010.
Таким чином на час прийняття спірного акту №211 від 26.05.2010 розпорядження КМУ №1120-р від 09.09.2009 втратило чинність.
Крім того, підпунктом 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
-Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
-документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи –«документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ».
В оскаржуваному акті жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. При цьому зазначення у вказаній графі положень п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядження КМУ від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів» є безпідставним, оскільки нормативне обґрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ. Крім того, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, щодо виправлення дати анулювання у зв’язку з тим, що доказів виправлення помилки в акті про анулювання до суду надано не було.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Запорізька механізована колона №1» а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колонна № 1» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання незаконним та скасування акту № 211 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.05.2010 та зобов’язати ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію ТОВ «Запорізька механізована колона №1» платником податку на додану вартість від 26.05.2010 задовольнити в повному обсязі
Визнати протиправним та скасувати акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №211 від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колонна № 1» ( ідентифікаційний код 35842232).
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колонна № 1» (ідентифікаційний код 35842232) від 26.05.2010.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 14 липня 2010 року.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз