УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі.
головуючого Артеменко І.А.
суддів Градовського Ю.М. ,
Суворова В.О.
при секретарі Велич О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про витребування майна і поділ майна, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доОСОБА_2 про витребування майна та поділ майна, посилаючись на те, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 1998 року.
13 грудня 2006 року відповідачка забрала з будинку у якому вони проживали їх спільне майно та майно, яке належить особисто йому.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 24.04.2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, виділено у власність ОСОБА_1 кухонну стінку вартістю 880 гривень, стіл розкладний полірований вартістю 350 гривень, чотири табуретки загальною вартістю 60 гривень, три люстри по 150 гривень кожна, загальною вартістю 450 гривень, ліжко двоспальне вартістю 750 гривень, одіяло зимове вартістю 50 гривень, вішалку для одежі вартістю 40 гривень, газову плиту вартістю 800 гривень, два постільні комплекти загальною вартістю 75 гривень. А всього майна на суму 4475 гривень.
ОСОБА_2 виділено у власність холодильник „Норд" вартістю 500 гривень, пральну машину вартістю 250 гривень, меблевий куточок вартістю 900 гривень, комод вартістю 500 гривень, тумбочку під телевізор, вартістю 100 гривень, меблевий куточок вартістю 1200 гривень, пилосос „Самсунг" вартістю 300 гривень, магнітофон вартістю 500 гривень, крісло - ліжко вартістю 300 гривень, письмовий стіл вартістю 100 гривень, три теплі одіяла загальною вартістю 150 гривень, чотири постільні комплекти загальною вартістю 200 гривень, ДВД приймач вартістю 850 гривень. А всього майна на 5850 гривень. Стягнуто зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 425 гривень грошової компенсації за ДВД приймач.
З апеляційною скаргою на рішення суду звернувся ОСОБА_1 у якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм права
Головуючий у першій інстанції Гнатюк В.О. Справа № 22ц-3459/07
Доповідач Артеменко І. А. Категорія ЦП: 5
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовОСОБА_1 частково суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.08.1998 року, але фактично проживали у шлюбних відносинах з січня 1998 року. Даний факт не заперечував позивач.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Оскільки сторони не укладали договір щодо придбання майна в період з січня 1998 року по 25.08.1998 року, тобто в період коли вони проживали не в зареєстрованому шлюбі, суд вважає, що все майно, яке було придбане ними у зазначений період належить їм на праві спільної сумісної власності і на нього відповідно до ст. 74 СК України поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Позивач у судовому засіданні уточнив предмет позову, тобто вказав майно відносно якого він просив суд прийняти рішення, виходячи з його позовних вимог. Сторони у судовому засіданні узгодили між собою вартість майна, про що розписались на окремому аркуші. В перелік вказаного уточненого позивачем майна увійшли: кухонна стінка вартістю 880 гривень, стіл розкладний полірований кухонний - 350 гривень, табуретки у кількості чотирьох штук по 15 гривень на загальну суму 60 гривень, три люстри по 150 гривень, одна люстра- 120 гривень, килим 2, 5x1, 5 - 210 гривень, килимова доріжка - 250 гривень, дві килимові доріжки вартістю по 200 гривень кожна загальною вартістю 400 гривень, ліжко двоспальне - 750 гривень, одіяло зимове 50 гривень, вішалка для одягу - 40 гривень, газова плита 800 гривень, два постільних комплекти, меблевий куточок - 900 гривень, меблевий куточок - 1200 гривень, холодильник „Норд" - 500 гривень, пральна машина - 250 гривень, комод - 500 гривень, тумбочка під телевізор -100 гривен, одіяла теплі у кількості трьох штук по 50 гривень кожне на загальну суму 150 гривень, чотири постільні комплекти загальною вартістю 200 гривень, пилосос „Самсунг" - 300 гривень, магнітофон - 500 гривень, крісло - ліжко 300 гривень, письмовий стіл 100 гривень, ДВД приймач - 850 гривень. Позивач вказав, що на даний час у його користуванні з вказаного майна знаходиться кухонна стінка, стіл розкладний полірований, чотири табуретки, чотири люстри, килим, три килимові доріжки, ліжко двоспальне, зимове одіяло, газова плита, вішалка для одежі, два постільні комплекти вартістю 75 гривень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що вищезазначене майно придбане сторонами в період їх спільного проживання і являється спільною сумісною власністю.
Твердження позивача про те, що частина майна належить йому на праві особистої власності судом обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки у судовому засіданні позивач це не довів.
Крім того, позивач в судовому засіданні не довів також і те, що відповідачка вивезла майно, що належить йому на праві особистої власності.
Як зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.12, 2006 р. в останній часОСОБА_1 став роздратованим , безпричинно вчинював скандали, погрожував дружині і дітям фізичною розправою , при цьому повторюючи, що він є інвалідом і йому за це нічого не буде. Тому 13.12.2006 року , використавши момент, що ОСОБА_1 вдома не було, ОСОБА_2вивезла до своїх батьків майно, яке було придбане її батьками та нею.
Враховуючи характер спірних правовідносин, неприязні стосунки, які виникли між сторонами, той факт, що з відповідачкою проживає двоє малолітніх дітей, один з яких є сином сторін, суд прийшов до правильного висновку про недоцільність витребування вивезеного відповідачкою майна, і прийняв рішення про виділення у власність відповідачки саме того майна, яке вона вивезла і яким в даний момент користується також спільний син сторін ОСОБА_3, а інше майно, яке знаходиться у позивача, виділив у власність останньому.
При цьому суд відповідно до ст. 70 СК України, приймаючи до уваги, що з відповідачкою проживає двоє неповнолітніх дітей , в тому числі і син позивача ОСОБА_3, та розмір аліментів, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки на утримання сина за рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 01.02.2007 року, явно недостатній для забезпечення його фізичного та духовного розвитку, обгрунтовано відхилився від засад рівності майна подружжя при його поділі.
Таким чином, колегії суддів вважає, що доводи, викладені у скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а тому не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч1 п1, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.