УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серппня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.
суддів Короткова В.Д., Суворова В.О.
при секретарі Велич О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 14 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за надурочну роботу та роботу у святкові дні і середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1. про стягнення заробітної плати у сумі 2884, 94 гривні; компенсацію за надурочну роботу у подвійному розмірі годинної ставки - 4862, 76 гривень; компенсацію за роботу у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі 4277, 70 гривень. Крім того, в порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач не видав їй у день звільнення трудову книжку і не провів розрахунок у розмірі не нижче мінімально встановленого (з 01.01.2005 року - 262 гривні на місяць). Відповідач також не проводив виплату компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, яка складає за 10 місяців 10021, 17 гривень.
Відповідач позов не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що між ним, як суб'єктом підприємницької діяльності та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. В результаті інвентаризації була виявлена недостача товару на суму 35753 гривні, у якій винна ОСОБА_2 оскільки відпускала товар у борг, а також допустила сторонніх до товарно - матеріальних цінностей. З урахуванням його заборгованості по заробітній платі перед позивачкою у сумі 1106, 75 гривень, відповідач просив стягнути з позивачки на свою користь 34647 гривень.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14 травня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 7940, 76 гривень, зобов'язано ОСОБА_1. видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Справа № 22ц-3370/07 Категорія ЦП: 40
Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І. Доповідач Артеменко І.А.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм права
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства ... проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
ст. 117 КЗпП України встановлює, що у разі невиплати з вини власника, належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.
Згідно ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав заборгованість по заробітній платі перед позивачкою на день її звільнення у сумі 1106, 75 гривень. Зазначена сума позивачці у встановлені ст. 116 КЗпП України термін виплачена не була Тому на підставі ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час затримки. З урахуванням законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати наиежні позивачці суми за затримку розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки складають 6834 гривні. Таким чином загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки складає 7940, 76 гривень (6834 грн. +1106, 76 грн.).
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він грунтується на матеріалах справи.
Наказом № і від 22 вересня 2004 року позивачка була прийнята на посаду продавця належного відповідачу магазину „Левада".
6 жовтня 2004 року між позивачкою та відповідачем був укладений трудовий договір, за умовами якого позивачці була встановлена заробітна плата у сумі 237 гривень на місяць, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Тривалість робочого часу була призначена з 9 години до 13 години та з 15 години до 19 години, вихідні дні - неділя, понеділок.
6 жовтня 2004 року з позивачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за прийняті нею товарно - матеріальні цінності
З табелів обліку робочого часу вбачається, що позивачка працювала у відповідача з жовтня 2004 року по вересень 2005 року включно.
Згідно платіжних відомостей їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за червень - серпень 2005 року та компенсація за відпустку' у вересні 2005 року, в загальній сумі 1106, 75 гривень.
Наказом № 8 від 13 жовтня 2005 року позивачка була звільнена з роботи з 3 жовтня
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь компенсації за надурочну роботу у сумі 4862, 76 гривень та компенсацію за роботу у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі - 4277, 70 гривень, не підлягають задоволенню, бо згідно умов укладеного між сторонами трудового договору, тривалість робочого часу позивачці була встановлена з 9 години до 13 години, та з 15 години до 19 години; вихідні дні - неділя, понеділок. З табелів робочого часу за відпрацьований період вбачається, що позивачка працювала по 7 годин на добу та мала два вихідних на тиждень.
Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1про стягнення на його користь матеріальної шкоди у сумі 34647 гривень, заподіяною недостачею товарно - матеріальних цінностей суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ст. 134 КЗпП України працівники несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадках, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. З пояснень сторін та накладних на прийняття товарів вбачається, що всі, без виключення, накладні позивачкою не підписані, тому неможливо встановити, які зазначені у накладних товари позивачці були передані і що вона приймала їх.
Акт інвентаризації від 12 жовтня 2005 року судом першої інстанції правильно не прийнятий до уваги, оскільки інвентаризація проводилась без участі матеріально -відповідальної особи - позивачки.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 14 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.