Справа № 2-457/10

                              РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 липня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді – Сватаненка В.І.

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г., представників: позивача – Матвеєва Д.П.,  відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Технострой» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 – «Про визнання договору недійсним та повернення квартири», -

                            ВСТАНОВИВ:

24.12.2009 року позивач звернувся до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу недійсним, по якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1), укладений 20.06.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зобов’язати ОСОБА_2 звільнити вказану квартиру, а також зобов’язати ОСОБА_2 передати позивачу за актом приймання-передачі вказану квартиру, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мала права продавати приміщення квартири ОСОБА_2, оскільки не була власником квартири, у зв’язку з чим ОСОБА_2 не могла набути у власність вказану квартиру, у зв’язку з чим вона має звільнити приміщення вказаної квартири.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши, що ОСОБА_2 на законних підставах придбала у ОСОБА_4 вищезазначену квартиру за договором, який за рішенням суду був визнаний дійсним, у зв’язку з чим за його довірителям на законних підставах було зареєстровано право власності у КП «ОМБТІ і РОН».

Відповідач ОСОБА_4 про час, дату та місце судового засідання сповіщалась належним чином, однак до суду не з*явилась без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі суду не надавав та не заявляв.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

26.12.2003 року між позивачем ПП «Технострой» та ОСОБА_4 був укладений договір на пайову участь у будівництві № 54 (а.с.6-7), за умовами якого ПП «Технострой» було зобов’язано за підсумками добудови та введення в експлуатацію передати ОСОБА_4 у власність вказану квартиру у грудні 2006 року, а вона була зобов’язана сплатити відповідний розмір паю ( а.с.6-7).

23.12.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ПП «Технострой» був укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва шляхом викупу (а.с.19-20), за яким ПП «Технострой» придбало об’єкт державної власності – об’єкт незавершеного будівництва – «Лікувально-діагностичний і лабораторний комплекс», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Суднобудівна, 1 (поштова адреса: АДРЕСА_1), ( а.с.19-20).

Даний факт передачі майна підтверджено актом прийому-передачі державного майна № 778 від 27.12.2004 року (а.с.21).

Позивач став власником вказаного незавершеного будівництвом нерухомого об’єкту та добудував його як житловий комплекс з вбудованим лікувально-діагностичним комплексом.

На протязі 2005-2009 років ПП «Технострой» отримало згоду на замовлення технічного висновку, на проект відводу земельної ділянки, про можливість надання в оренду земельну ділянку, проект землеустрою був погоджений, дозволена розробка проектної документації завершення будівництва, про що свідчать висновки та листи відповідних установ (а.с.41, 52, 55-57, 59-61, 62, 63-64, 65, 66-68, 69-70).

На теперішній час будівництво закінчено, але будинок не зданий в експлуатацію та позивачем не отримані правовстановлюючи документи по землевідводу земельної ділянки, на якій він розташований та для обслуговування будинку, у зв’язку з чим представником позивача не були надані суду докази, що позивач є власником будинку, що укладений договір оренди земельної ділянки.

20.06.2008 року ОСОБА_4 продала вказану квартиру ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу (а.с.35), на виконання умов якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 200000 грн., що підтверджується відповідною письмовою розпискою (а.с.36).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3.03.2009 року (а.с.25-26) та за додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2009 року (а.с.27-28) договір купівлі-продажу від 20.06.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був визнаний дійсним та за ОСОБА_2 було визнано право власності на вказану квартиру.

Позивач під час звернення до суду також стверджує, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки він не був нотаріально посвідчений, але дане питання вже було розглянуто іншим судом. Вказане рішення суду набрало законної сили, у зв’язку з чим за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності у КП «ОМБТІ і РОН», про що свідчить відповідний витяг від 22.05.2009 року (а.с.24).

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Законна сила судового рішення являє собою сполучення властивостей судового рішення, що обумовлюють його стабільність і здатність до виконання. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Позивач не надав суду документи та докази на підтвердження того факту, що ПП «Технострой» є законним зареєстрованим власником вказаного об’єкту нерухомості, у зв’язку з чим у позивача не має підстав для захисту його права власності, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що його право власності відносно вказаного будинку порушено відповідачами по справі.    

 На теперішній час, ОСОБА_2 є законним власником квартири. Обставини набуття ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру вже були встановлені, розглянуті та з цього приводу було ухвалено рішення суду.

ОСОБА_2 за договором, який був визнаний судовим рішенням дійсним, набула права власності на квартиру на законних підставах, у зв*язку з чим вимоги позивача є необгрунтованими.

Як було встановлено під час розгляду справи ОСОБА_2, ставши власником квартири, зареєструвавши своє право власності, проживає у квартирі та користується нею, але будинок до теперішнього часу не введений в екплуатацію позивачем.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( ст. 386 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ( ст. 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний  набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника  або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом       ( ст. 388 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що підстав для задоволення позову ПП «Технострой» не вбачається, оскільки ПП «Технострой» не є власником будинку, у якому розташована квартира, законним власником якої є ОСОБА_2

 Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Технострой» є безпідтавними, необгурнтованими, не підтвержденими жодними належними письмовими доказами, а тому не підлягаючими задовленню.

На підстави вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 8, 10, 11,  15,  61, 209, 212,  213, 214, 215, 223, 294  ЦПК України,  ст.ст. 15, 16,  203, 215, 386, 387, 388 ЦК України, суд, -                                                            

                                                              ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Приватному підприємству «Технострой» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 – «Про визнання договору недійсним та повернення квартири» відмовити повністю.                                        

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: