Справа № 2-77/10                                  

                                          Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И    

12 липня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси  у складі :

головуючого судді: Сватаненка В.І.,

з участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Одеської міської ради – «Про визнання права власності»; за позовом -

Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради – «Про приведення об’єкту в первісний стан відповідно до проекту забудови» та за зустрічним позовом -

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - «Про зобов’язання привести домоволодіння у первісний стан та стягнення моральної шкоди», -

                                      ВСТАНОВИВ:

 21.09.2005 року позивач – ВК ОМР звернулась до суду з позовом до відповідача про приведення об’єкту в первісний стан відповідно до проекту забудови, по якому просить суд зобов’язати відповідача - ОСОБА_1, за свій рахунок привести самовільно реконструйовану частину домобудівництва за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до проекту забудови і технічної документації, зареєстрованої к Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”, а також стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що ОСОБА_1 самовільно реконструював будинок без отримання дозвільних документів.

19.02.2009 року позивач – ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов’язання привести домоволодіння у первісний стан та стягнення моральної шкоди, по якому просить суд зобов’язати відповідача привести домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у первісний стан відповідно до проекту забудови, а також стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що самовільно реконструйований будинок ОСОБА_1 порушує розрахункову кратність повітрообміну у димоході та вентканалі її будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1-а.

8.06.2010 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, по якому просить суд право власності на домоволодіння, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку, гаражу, огорожі та мостіння, посилаючись на те, що позивач реконструював належний йому житловий будинок відповідно до вимог ДБН та СНІП, отримавши дозвіл на замовлення проекту та отримавши робочий проект.

Представник ОСОБА_1 позов ВК ОМР та ОСОБА_2 не визнав, заперечував проти їх задоволення, а також позов свого довірителя підтримав, просить суд його задовольнити у повному обсязі та пояснив суду, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію свого будинку відповідно до вимог ДБН та не порушував інтересів та прав суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_2

Представник ВК ОМР свій позов підтримав, просить суд його задовольнити, пояснивши, що ОСОБА_1 самовільно здійснив реконструкцію, не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_2, а також заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1

ОСОБА_2 свій позов та позов ВК ОМР підтримала, просила суд їх задовольнити, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_1 здійснивши реконструкцію його будинку порушив повітрообмін у димоході та вентканалі її будинку.

Представник КРА ОМР підтримав позови ВК ОМР та ОСОБА_2

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, витребувані та надані докази, вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, позови ВК ОМР та ОСОБА_2 не підлягаючими задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі договорів купівлі-продажу від 2.06.1997 року та від 27.06.1997 року ОСОБА_1 став власником житлового будинку загальною площею 59,10 кв.м., житловою площею 37,4 кв.м., який складається в цілому з житлової кам’яно будівлі та надвірних споруд: літ. «Б» - сараю, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - бесідка погріб, літ. «Д» - душ, І – мостіння, ІІ – цистерна, ІІІ – шахта, 1-5 – огородження, розташованого на земельній ділянці площею 583 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-20, 21-24 том № 1). Вказані договори зареєстровані у КП «ОМБТІ і РОН».

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.03.2000 року ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, померлої 25.10.1998 року, успадкувала домоволодіння АДРЕСА_2, яке в цілому складається з двох кам’яних будівель, загальною житловою площею 85,8 кв.м. та надвірних споруд: літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, літ. «Г» - альтанка, 2-3 – огородження, І – мостіння, розташоване на земельній ділянці площею 569 кв.м. (а.с.13 том № 2).  

Зазначені житлові будинки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідніми, розташовані на суміжних земельних ділянках, які розподілені забором.

Судом встановлено, що внаслідок проведеної ОСОБА_4 (попередній власник домоволодіння до ОСОБА_2) реконструкції її житлового будинку АДРЕСА_2, був зведений окремо розташований двоповерховий житловий будинок під літ. «Д», на відстані до розподільчого забору з суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_1  - 0,73 м., що не відповідає вимогам ДБН, а також на відстані до стіни будинку АДРЕСА_1 складала 1,83 м. ( а.с.110,111, т.1).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м.Одеси за № 1016 від 3.09.1993 року було затверджено акти приймальної комісії відносно житлового будинку літ. «Д»     ( а.с.113, Т.1).

Прийняття в експлуатацію зазначеного будинку стало можливим, оскільки на це дав згоду колишній власник будинку АДРЕСА_1.

 У 2005 році ОСОБА_1 з метою покращення житлових умов розпочав роботи по реконструкції свого житлового будинку.

11.03.2005 року ОСОБА_1 отримав погодження ОМУ ЗР на технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, вважаючи за можливе передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0592 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14 том № 1).

Рішенням ОМР від 21.04.2005 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а також ОСОБА_1 передана безоплатно у приватну власність вказана земельна ділянка (а.с.148-149 том № 2).

11.05.2005 року ОСОБА_1 отримав дозвіл УАМ ВК ОМР на замовлення в ліцензованій проектній організації проекту реконструкції індивідуального житлового будинку (а.с.15 том № 1), для чого ОСОБА_1 був замовлений та отриманий робочий проект для реконструкції його житлового будинку (а.с.162-215, том № 2).

Однак ОСОБА_1 не узгодив проект реконструкції будинку зі всіма відповідними державними службами, не отримав дозволу державної інспекції з архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт та розкопав самочинно реконструкцію.

Тому 23.05.2005 року та 27.05.2005 року ОСОБА_1 отримав приписи КРА ОМР щодо самовільності проведеної реконструкції (а.с.12, 57 том № 1).

Здійснювана ОСОБА_1 реконструкція будинку полягала в тому, що провів утеплення стін цеглою з посиленням фундаменту, змінив покрівлю, будівництво другого поверху не проводилось, що вбачається з відповіді ІДБК УАМ ОМР від 11.07.2005 року (а.с.33 том № 1).

З припису ІДАБК УАМ ОМР від 18.07.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 проводить будівництво другого поверху без оформлення проектно-правової документації (а.с.136 том № 1).

З акту КРА ОМР від 3.08.2005 року та припису КРА ОМР від 3.08.2005 року також вбачається, що ОСОБА_1 проводить самовільну реконструкцію свого житлового будинку (а.с.53, 56 том № 1).

20.12.2005 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0592 га. по АДРЕСА_1 (а.с.150 том № 2).

З метою всебічного з*ясування обставин по справі, судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза. З висновку судової експертизи за № 2015/2016 від 14.02.2007 року вбачається наступне.

В процесі реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 була виконана добудова по лінії продовження існуючих стін в напрямку правої бічної межі – подовження будівлі у рівні існуючих стін без зміщення в сторону будинку АДРЕСА_2, у зв’язку з чим розміри будинку збільшились, виконано будівництво другого поверху та мансарди, будинок упоряджений інженерними комунікаціями, будівля знаходиться у хорошому технічному стані, при виконанні будівельних робіт дотримані вимоги ДБН та СНіП. Ділянка від задньої межі до бічної стіни будинку АДРЕСА_1 вільна, не перешкоджає освітленню та інсоляції приміщень будинку АДРЕСА_2 (а.с.91-99 том № 1).

Також, з вказаного висновку вбачається, що відстань (протипожежний розрив) між будинком АДРЕСА_1 та будинком АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ДБН та становить 1,56 м. замість належних 8 м. Причиною такої невідповідності є раніше проведена реконструкція будинку АДРЕСА_2 без дотримання відповідних вимог ДБН, оскільки будинок АДРЕСА_2 був зведений на відстані 1,83 м. до задньої стіни будинку АДРЕСА_1.

В своєму позові ОСОБА_2 посилалась на ту обставину, що внаслідок близької відстані її будинку до будинку ОСОБА_1, відсутній належний повітрообмін, тому не належним чином працює газовий котел опалення будинку.

Розглядаючи справу повно та всебічно, суд надає оцінку доводам ОСОБА_2 стосовно порушення ОСОБА_1 повітрообміну у димоході та вентканалі її будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1-а, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне проаналізувати дану обставину.

На розгляд судової експертизи ставилось питання стосовно належного повітрообміну між будинком ОСОБА_2 та Будинком ОСОБА_1, але судовим експертом-будівельником не було надано відповіді з цього питання та роз’яснено, що відповідь на відповідне питання не може надати експерт будівельник, а може дати відповідь відповідна спеціалізована організація.

ТОВ «Трубочист», яке є спеціалізованою організацією, що має дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки, що надає останньому право здійснювати перевірку кратності повітря-обміну, було складено акт від 24.06.2010 року, відповідно до якого реконструйований будинок ОСОБА_1 не створює зони вітрового підпору для димоходів та вентканалів будинку ОСОБА_2 ( а.с.218, Т.2).

Зона вітрового підпору каналу – це простір нижче ліній, проведених під кутом 45 градусів до горизонту від найбільш високих точок поблизу розташованих споруд і дерев. Перетин димоходу повинен бути оптимальним, забезпечувати повний відвід і мінімальне охолодження продуктів згорання і бути визначений розрахунком залежно від теплової потужності приладів і апаратів («Правила безпеки систем газопостачання України», затвердженні наказом Держнаглядохоронпраці від 1.10.1997 року).

Між іншим, відповідно до положень зазначених Правил відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів, в тому числі газопроводів і газового обладнання житлових будинків, а також побутових газових приладів та апаратів, димових та і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі покладається на їх власників.

Відповідальність за справний стан і безпечне користування газовими приладами і апаратами, що встановлені в житлових будинках державного фонду, покладається на квартиронаймачів, а в квартирах і житлових будинках, що належать громадянам на правах особистої власності, - на їх власників.

Кратність повітрообміну в приміщеннях, що мають вентканали, визначається за формулою, в якій змінною величиною є швидкість руху повітря в даному каналі, яка в свою чергу залежить від надходження оголовків каналів в зоні вітрового підпору, у зв’язку з чим будинок ОСОБА_1 не може впливати на кратність повітрообміну приміщеннях та тягу в димоходах житлового будинку ОСОБА_2, що вбачається з відповіді Одеської державної інспекції промислової безпеки та очорони праці у хімічній промисловості, нафтогазовому комплексі, котлонагляді, підіймальних спорудах та ЖКХ територіального управління Держгірпромнагляду України по Одеській області від 1.07.2010 року (а.с.222 том № 2).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не надала суду жодного належного письмового доказу на підтвердження своїх доводів стосовно того, що реконструйований будинок ОСОБА_6 порушує її права та інтереси, в той час як під час розгляду справи встановленими обставинами та висновками суду твердження ОСОБА_2 спростовуються, є необґрунтованими та голослівними, у зв’язку з чим не приймаються до уваги.

В процесі реконструкції будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зовнішня стіна будинку була облицьована (обкладена)  цеглою, у зв’язку з чим протипожежний розрив між будинком АДРЕСА_2 – ОСОБА_2, та будинком АДРЕСА_1 – ОСОБА_1 зменшився на 0,27 м. та становить у теперішній час 1,56 м., але під час розгляду даної цивільної справи порушення ДБН, які були допущенні колишнім власником будинку АДРЕСА_2 не розглядаються, вимог щодо них сторонами не висувалось, у зв’язку чим судом не примаються до уваги.

 Згідно до ст. 319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України.

 Реконструйований житловий будинок ОСОБА_1 також не суперечить суспільним інтересам, тому що будівництво виконане у відповідності з будівельними нормами і правилами.

 З урахуванням вказаних обставин та того, що об'єкт будівництва розташований у густонаселеному районі приватної забудови міста, суд приходить до висновку, що він не становить небезпеку для життя та здоров'я громадян, що мешкають поряд із ним, а тому за таких обставин закінчений будівництвом будинок не підлягає знесенню, як просить ВК ОМР.

 У зазначеній нормі матеріального права, а саме ч. 5 ст. 376 ЦК України, законодавець встановив для суду обмеження в винесенні рішення про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, лише у випадках, якщо земельна ділянка не є у власності чи користуванні особи, яка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, та у випадку, коли самочинно збудоване нерухоме майно порушує права інших осіб.

 Судом не встановлено будь яких інших підстав, які б перешкоджали застосуванню зазначеної норми матеріального права. Самочинним будівництвом ОСОБА_1 не порушуються інтереси держави.

 Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечить закону.

 Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується ст. 16 ЦК України, з якої вбачається, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можє бути - визнання права.

 Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, 15, 16, 375, 376 ЦК України, суд, –

                                                                    ВИРІШИВ:    

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому  Одеської міської ради – «Про визнання права власності» задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (65038, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об*єкт нерухомості (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається: з житлового будинку літ. «А», загальною площею 294,8 кв.м., житловою 119,9 кв.м., гараж, літ. «Б», огорожа № 1-3, мостіння «1».

Позови Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради – «Про приведення об’єкту в первісний стан відповідно до проекту забудови» та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - «Про зобов’язання привести домоволодіння у первісний стан та стягнення моральної шкоди» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя: