УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2007 р.                                                                                                               м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Куштана Б.П.,  суддів: Кондора Р.Ю. та Кеміня М. П.,  при секретарі Довбака Т.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного  державного  спеціалізованого  лісогосподарського  агропромислового  підприємства «Закарпатагроліс» на рішення Тячівського районного суду від 22 травня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» про скасування наказу,  поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  -

встановила:

Апелянт в особі представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тячівського районного суду від 22.05.07 p.,  яким позов задоволено: відмінено наказ № 2-к від 29.01:07 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлено його на посаді майстра лісу дільниці № 8 Тернівського лісництва; стягнуто з відповідача на користь позивача 2156 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 539 грн. допущено до негайного виконання.

Доводами апеляційної скарги є неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення для справи,  необ'єктивність характеристики ОСОБА_1 та листка непрацездатності від 31.01.07 р.

У письмовому запереченні позивач указує на безпідставність скарги. Просить залишити рішення без змін як законне та обґрунтоване (а.с. 54-55).

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення ОСОБА_1,  оскільки той був звільнений з роботи за  ст. 40 п.3 КЗпП України в період перебування на стаціонарному лікуванні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а рішення - залишенню без змін,  з таких мотивів.

Згідно з вимогами  ст. 40 ч.3 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті),  а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється лише на випадок повної ліквідації підприємства,  установи чи організації.

Як свідчать матеріали справи,  ОСОБА_1 був звільнений з роботи за  ст.  40 п.3 КЗпП України з 31.01.07 р. на підставі наказу № 2-к від 29.01.07 р. (а.с. 6). Однак,  у період часу з 31.01.07 р. по 23.02.07 р. він перебував у стаціонарі Нересницької дільничної лікарні Тячівського району,  що підтверджується листками непрацездатності від 31.01.07 р. та від 23.02.07 р. (а.с. 5). Отже,  звільнення позивача відбулося з порушенням встановленого законом порядку.

У контексті наведеного колегія суддів визнала,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу,  оскільки суперечать фактичним обставинам справи й висновків суду не спростовують.

Справа № 22ц - 1257/07                                                       Номер рядка статистичного звіту: 40

Головуючий у першій інстанції: Мельник М. І.

Доповідач: Куштан Б.П.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307 ч.1 п.1,  308,  313,  314 ч.1 п.1,  315,  317,  319 ЦПК України,  -

ухвалила:

1.      Апеляційну скаргу головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» відхилити.

2.      Рішення Тячівського районного суду від 22 травня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.