Справа №22-ц-1054 2007 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Грекова Г.Ф.
Категорія -13 Суддя-доповідач - Кононенко О.Ю.
УХВАЛА
іменем України
16 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Кононенко О.Ю., Данильченко Л.О.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_15 , відповідача ОСОБА_2, його представника - адвоката ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Глухівська державна нотаріальна контора
про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння та визнання недійсним правочину- договору дарування частини будинку
встановила:
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано частково недійсним правочин щодо дарування ОСОБА_3АДРЕСА_1на користь ОСОБА_2, засвідчений Глухівською державною нотаріальною конторою 07 червня 2005 року.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на 18/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 виділено їй реально частину житлового будинку із господарськими спорудами, всього на суму 45 868 грн.
Визнано право власності за ОСОБА_2 на 82/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 виділено йому реально частину житлового будинку із господарськими спорудами, всього на суму 208 397 грн.
Зобов'язано відповідача не чинити перешкод позивачці у користуванні виділених їй кімнат, користуючись існуючим входом до будинку , частина якого виділена відповідачу, не робити переобладнання існуючої опалювальної системи, забезпечити належний тепловий режим в кімнатах, виділених позивачці впродовж всього її життя.
Зобов'язано ОСОБА_2 закласти дверний пройом з кімнати 1-4 у кімнату 1-5, зробити дверний пройом з кімнати 1-3 в кімнату 1-4 в термін до 01.10.2007 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати пропорційно отриманої частки : повернення держмита в сумі 458.68 грн., за інформаційно-технічне забезпечення -30 грн., за юридичну допомогу в сумі 198 грн., за проведення будівельної експертизи 54 грн., а всього 740, 68 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2007 року , визнавши за нею право приватної власності на 1/2 частку спірного майна на загальну суму 124 679 грн.
Виділити їй в натурі майно на загальну суму 96 436 грн., а саме: кімнати площею 9, 6 кв.м. , 10, 1 кв.м. , 31, 2 кв.м. (загальною площею 50, 9 кв.м. вартістю 76 630 грн.) у АДРЕСА_1, гараж вартістю 14 022 грн., сарай вартістю 5 784 грн.
Визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на інше майно, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 28 243 грн. за решту належної їй частини спірного нерухомого майна.
Стягнути на її користь з відповідача понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що надані позивачкою докази сумнівні, зокрема, це стосується показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7
Вказує на те, що суд неправильно розцінив заяви ОСОБА_8, ОСОБА_9 як показання свідків, і зазначає, що дані заяви є письмовими доказами згідно ст. 64 ЦПК України.
Зазначає, що відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що будівництвао спірного будинковолодіння проводилось із матеріалів чи за рахунок коштів померлої ОСОБА_10, що відповідачем не спростовано те, що будівництво спірного будинковолодіння було здійснене за рахунок коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Посилається на те, що суд розподілив судові витрати з порушенням вимог ст. .88 ЦПК
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_10мала у приватній власності АДРЕСА_1(а.с. 17, 18).
28 жовтня 1969 року ОСОБА_10 звернулась до Глухівського міськвиконкому з заявою про надання дозволу на будівництво нового будинку на існуючій земельній ділянці по вул. Жовтневій в м. Глухові.(а.с. .39)
На підставі рішення Глухівського міськвиконкому № 339 від 29 жовнтя 1969 року районна архітектурно-планувальна група Виконавчого комітету Глухівської районної ради депутатів 12 листопада 1969 року надала їй дозвіл № 120 на будівництво будинку, сіней, сараю, вбиральні.(а.с. 40)
ІНФОРМАЦІЯ_1померла ОСОБА_10(а.с. 19)
На момент смерті ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) були збудовані стіни спірного будинку з добудовою, міжкімнатні стіни, дах на будинку з добудовою, сарай з гаражем, стіни літньої кухні та прибудови до неї.
У грудні 1975 року ОСОБА_3, чоловік позивачки ОСОБА_1, звертався із заявою про прийом будинку до Глухівського виконкому (а.с. 8), але акт прийомки не було видано, бо при обстеженні будинковолодіння було виявлено самовільне будівництво літньої кухні та гаража, на забудову яких не було вказано в заяві ОСОБА_10, і тому 17 грудня 1975 року ОСОБА_3 отримав дозвіл на будівництво вже споруджених раніше , як установлено судом , у 1971 році, за життя його матері гаражу та стін літньої кухні, (а.с. 7, 8)
19 вересня 1983 року ОСОБА_3, сину ОСОБА_10 , Глухівською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. За даним свідоцтвом спадкове майно складається з житлового будинку загальною площею 79, 8 м. кв. з надворними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. (а.с. 9)
07 червня 2005 року між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_2укладено договір дарування житлового АДРЕСА_1, посвідчений Глухівською державною нотаріальною конторою (а.с. 59)
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи загальна залишкова вартість спірного будинку з господарськими спорудами складає 254 266 грн. Вартість споруд, які фактично отримав у спадщину ОСОБА_3 складає 165 334 грн. Частка цих будівель від загальної вартості спірного будинковолодіння складає 65/100 , тобто ОСОБА_3 міг подарувати своєму сину ОСОБА_2 із цієї спадщини 65\100 будинковолодіння, а не все.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що споруди, збудовані на момент смерті ОСОБА_10 є спадковою масою, яку фактично отримав ОСОБА_3 після смерті своєї матері, а не завершене будівництвом будинковолодіння, на яке згідно заповіту ОСОБА_10, він отримав 19 вересня 1983 року право на спадщину.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки недодержання в момент вчинення правочину вищевказаних вимог , згідно ст. 215 ЦК України , є підставою для визнання правочину недійсним.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки договір дарування спірного будинковолодіння, засвідчений Глухівською державною нотаріальною конторою 07.06.2005 року, на підставі правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 19.09.1983 року є частково недійсним, то і правочин, тобто вказаний договір дарування , є частково недісним, так як згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано судом, якщо встановлено порушення його умов або закону при його укладанні.
Колегія судців апеляційного суду Сумської області погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання особистою власністю подружжя 35/100 частини будинковолодіння вартістю 88 932 грн. , оскільки позивачка знаходилась з ОСОБА_3у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с. 11).
Згідно ст 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 року в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
За таких обставин, доля позивачки складатиме половину спільної сумісної власності подружжя, тобто 44 466 грн., тоді ідеальна доля ОСОБА_3на момент укладання договору дарування складала 83/100, а ОСОБА_11 - 17/100 всього будинковолодіння.
Доводи апелянтки про те, що суд в ряді випадків не взяв до уваги надані нею докази , колегія суддів оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі наявні у справі докази, надані апелянткою, у сукупності з іншими матеріалами даної справи.
Доводи апеляційної скарги, що суд не розцінив заяви ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_8 в якості письмових доказів є безпідставними, оскільки згідно ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи , акти, довідки , листування особистого чи службового характеру, або витяги з них. Тому, заяви зазначених осіб колегія судців не може визнати письмовими доказами.
Посилання у скарзі, що суд невірно розподілив судові витрати є також необгрунтованими.
Належних доказів, які б спростовували встановлені обставини по даній справі, позивачка суду не надала. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду від 20 червня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.