Справа № 2-4869/10

                                                                 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді         Сватаненка В.І.

за участю секретаря     Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – «Про розірвання шлюбу», -

                                                  ВСТАНОВИВ:

16.12.2008 року позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, по якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований відділом РАГС Малиновської РА ВК ОМР 1.11.1997 року, актовий запис № 647, від якого неповнолітніх дітей немає, посилаючись на те, що сім’я розпалась з вини відповідача.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду без поважних причин до суду не з*явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі суду не надавав та не заявляв, у зв’язку з чим суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення у відсутності відповідача.

Суд, вислухавши доводи, пояснення та думку позивача, ознайомившись з матеріалами справи, вважає позов про розірвання шлюбу підлягаючим задоволенню, оскільки судом було встановлено, що сім’я дійсно розпалась.

Судом було встановлено, що позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у 1985 році, який 21.04.1993 року був розірваний. Від даного шлюбу у позивача та відповідача є повнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

 1.11.1997 року шлюб між позивачем та відповідачем шлюб був зареєстрований повторно.

Шлюб – це добровільний, рівноправний сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім’ї. Добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Позивач пояснила суду, що з 2005 року в сім’ї стали виникати непорозуміння, відповідач перестав приділяти увагу сім’ї, вчиняв сварки, у зв’язку з чим з 2007 року сторони стали проживати окремо.

Кожен зі сторін став жити своїм життям, у зв'язку із цим сторони подружні й сімейні відносини припинили та не підтримують з 2007 року, спільне господарство не ведуть.

Позивач категорично заперечувала проти примирення з відповідачем, оскільки намір розірвати шлюб з відповідачем вона мала ще з грудня 2008 року та таке бажання не втратила до теперішнього часу, тобто за весь цей час сторони по справі не примирились.

Суд не зобов’язаний призначати строк на примирення. Це робиться лише тоді, коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, тобто на тих підставах, що є морально-правовою основою шлюбу.  Питання про визначення строку для примирення має вирішуватися судом після з’ясування обставин справи, з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу.  Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, що має істотне значення.

Один із чоловіка й жінки або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Судом було встановлено, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем. У сторін відсутні які-небудь почуття один до одного, їх шлюбний союз розпався, сторін по справі нічого не об’єднує.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки й збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть з 2007 року, даний факт має істотне значення.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.

 З наведених підстав суд вважає за можливе позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223-226, 294, ЦПК України, ст. ст. 110, 111, 112 СК України, суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом РАГС Малиновської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради 1.11.1997 року, актовий запис № 647, від якого неповнолітніх дітей немає.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути мито в доход держави з позивача у розмірі 20 грн., відповідача  від сплати звільнити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 С у д д я :